Зима давно перевалила за екватор, а ми тілько-но розжилися на справжній сніг – рипучий, білий і мерехтливий, у кілька шарів хутряної підкладки… Мужньо пересидівши вдома кілька днів сильного морозу, школярі сотнями повалили на ковзанки. Одні з найбільших у Кіровограді – на схилі Ковалівського мосту та на Полтавській. І щоб ці чудові миті ніде не загубилися й безслідно не зникли, дехто бере сумку з фотоапаратом та кількома об’єктивами. Знімати, якомога швидше знімати… А як це зробити якісно, «Акулі» охоче розповів пан Олег Шрамко, фотокореспондент місцевої «Вечірки» та глянцю «Ланруж» (авт.).- Не всі з нас полюбляють зиму. Світловий день помітно коротшає, а холод та колючий вітер примушують шукати розваги у приміщеннях. Вважається також, що зимова природа не така показна й різноманітна, як літні краєвиди. Отже, наше перше запитання: як оминути штампи зимової фотозйомки? Де взагалі прокладений цей кордон поміж штампом і чимось оригінальним, індивідуально-авторським? - Насправді на тлі снігу – монохромній поверхні, що відбиває світло, – практично все має вигляд цікавий і виразний. Тобто, не лише притрушені снігом грона калини, горобини, і не тільки щокасті снігурі на гілках… Таке-от безкінечне тиражування сюжетів із вітальних листівок справді формує певні штампи у фотографії. Але обіграти по-новому і відзняти так, як до тебе цього ніхто не робив, можна будь-який об’єкт. Навіть снігурів… Хтось із теоретиків радянської художньої фотографії – зараз не пригадаю прізвища – сказав: «Дилетант або взагалі не знає, що і як знімати, або озброєний одним-двома хорошими кадрами і повторює їх, як навчився; професіонал освоїв понад сотню різних кадрів та прийомів. Майстер вищої проби, власне художник, здатний вийти за межі певного канону, свого досвіду, крутити-повертати та переосмислювати те, що знімає, не знати скільки разів». Придивіться до інею – блискуча ворсиста фактура, дрібні крупинки… Так і проситься, щоб «клацнули», хіба ні?
- А як щодо комерційної сюжетної зйомки або
портретів?- Зазвичай у
комерційній фотографії використовується невелика кількість ходових сюжетів про
відпочинок сім’ї на природі… Тато з мамою обіймаються, дітлашня вовтузиться на
снігу – оборонну вежу вони там зводять чи сніговиків… Усім весело, суцільний
позитив!.. Проте студійна зйомка, зйомка на природі у теплу пору року та зимою
– все-таки різні речі. По-перше, кілька годин поспіль веселитися на морозі ваші
моделі навряд чи будуть. Отже, фотосесія загалом має бути коротшою, з перервами
на обігрів у машині чи закритому приміщенні десь поблизу. З собою мати: термос
з гарячим чаєм, кавою, бутерброди, ковдру, рукавички. Проте й щільно запаковані
у шарфи й капюшони, а також марсіанського вигляду комбінезони, такі собі
«ескімосики» на майданчику теж не вітаються. Немає що знімати. Половина обличчя
зрізана, шию не розгледіти, і рухи задубілі, негнучкі. В принципі, можна й таке
відзняти, але гарантую, результатом замовник повною мірою задоволений не буде.
Оптимальний варіант – теплі светри з жилетками, декорованими хутром або
в’язаними помпонами, прикольні якісь шарфики, шапочки, рукавички. Дещо,
наприклад шапку, можна й з себе зняти на
якийсь час. Дістали термоса, зробили привал на каву – от вам ще одна ідея
сюжетної зйомки! Собаку з собою візьміть, трохи поганяйте його кручами та на
ковзанках, заваліться разом у пухкий замет. До речі, наші домашні улюбленці
таким забавам тільки раді! Десяток-два чудових кадрів у русі та приємні спогади
вам уже гарантовані.
- Можете пригадати вашу найкращу модель або позувальника, які залюбки знімалися на морозі?- Ех, ну, звичайно ж, Алла! Вона у нас витривала дівчина, мужня, знаєте… В ополонці купається, морозу не боїться! Уявляєте, у легенькій сукенці – а вже ж холод собачий встановився – кілька годин позувала біля води. Не підготовленим людям у такому дійстві брати участь категорично не рекомендую. І взагалі, це був єдиний такий випадок екстремальної зйомки. Врешті-решт є фотомонтаж – чого ж до нього не вдатися, коли хочеться пару ефектних кадрів на тлі замерзлого озера абощо? Є ще сесія з Аллою, де обігрується сюжет зимового полювання (жінка позує з арбалетом у руках (авт.), але мені та добірка світлин не дуже подобається. Ну так, просто щоб їй догодити, зробив. Нехай собі в альбоми викладає… Сам якраз хочу зовсім інше зняти.- Так-так, можете поділитися? - Ну от ми з дружиною третій рік тримаємо у себе сову, але досі не випадало її сфотографувати. Мешкає у жінчиному офісі, бо в хаті своя господиня – такса Ніка. Вони чомусь не дружать між собою. Як тільки собака зауважує птаха в квартирі, починається справжнє сафарі. Сова у паніці настовбурчує пір’я і видає серію моторошних звуків – на її мові, сигнали погрози; Ніка знизу клацає зубами, намагаючись ухопити хоч за щось… Переслідування сови, звісно, супроводжується і немаленьким погромом. Увесь час на їхньому шляху щось перекидається і б’ється. Ні! Більше разом в одному приміщенні їм не бути!
- А чим сова харчується? Як забезпечуєте догляд за
нею? Адже ж напевно трохи шкодить.-
Здебільшого мишами. І хоч як це не важко організовувати, намагаємося діставати
гризунів у необхідних кількостях. Основний корм, курячі шлуночки та серця, їй
не зовсім підходить. Часом вередує, відмовляється їсти, а потім і линяти
починає не в сезон… Зараз шукаю людей, що розводять перепілок. Знаєте,
серед яєць у кладці трапляються й недогріті, та ті, де пташата самостійно не
змогли проклюнутись через шкаралупу. Нам цей брак якраз і знадобиться. Про свої
університети з консерваторіями пан Олег згадує неохоче. «Та нащо воно вам? Це ж
ніяк не стосується інтерв’ю»! Ось так, наче зурочили. А вчився ж на технолога
органічної хімії. Коротше, заглядав на перспективу – нафтодобувна галузь, газ,
виробництво гуми і т.д. Пусте, минуло… Куди миліше вишукувати в юрбі якусь
гарну панянку з рідкісним контуром профілю або наводити об’єктива на ліпнину
старої будівлі (авт.)…- Де в України можна запросто придбати такого
птаха, як сова?- Я купував
у Криму. Там є спеціальні розплідники; у приватних зоопарках також можна
поцікавитися… Але серед усіх птахів за вимогами свого утримування це найбільш
клопітний вид. Потрібно хоча б раз на день досхочу політати – тож наша красуня
шугає під стелею з одного кабінету в інший, весь час ненароком щось збиваючи.
Послід? Ну, буває, проходимось потім ганчіркою. Привчити не можна, лаятися –
немає сенсу. - Повернімося до головної теми розмови. Ви, напевно,
«граєтеся» об’єктивами, знімаючи зимову природу. Можете розповісти ще якісь
професійні секрети?- Звичайно,
як і під час будь-якої іншої зйомки. Проблема із снігом, а саме його
властивістю відбивати світло завжди була, є і буде. Яку б наворочену іграшку ви
не тримали в руках. Сніг просто збиває автоматику. Навіть, коли небо похмуре,
він все одно тягнутиме всю експозицію вбік. Інколи можна застосувати заміри по
точках – професіонали із цим терміном напевно знайомі. Тобто, за орієнтир
побудови експозиції брати обличчя людини або деталі одягу (тільки сірого кольору)… Та краще все-таки за
обличчям. Можна це робити і вручну, переходячи в мануальний режим.
- Ясність неба, опади, шквальний вітер тощо теж впливають на технічні нюанси зйомки?- Звичайно. У кожному конкретному випадку необхідно виконувати свої заміри; на різну відстань наближатися до людини, яку знімаєш, і по-новому заміряти за обличчям або так званою сірою картою. - Які локації в межах Кіровоградської області Ви виділяєте для себе, як цікаві для такої зйомки?- Найближча – Лісопаркова, навіть їхати далеко не доведеться. Є ліси, біля Злинки – річкові каскади. У місті? Коли падає гарний сніг – знаєте, будь-яка вулиця чи старий облуплений ліхтар теж стають красивими. Коли іній – просто неперевершено! Тільки б цей сніг був, а чекати на нього – ціла морока!- Яких помилок найчастіше припускаються фотографи-новачки? Можете озвучити свій гарячий топ ляпів?- Передусім, помилки з експозицією. Часто хочуть спіймати обертання сніжинок у польоті, а на виході мають якийсь рябий кадр; тло, вкрите білими напіввитертими смужечками. У цьому випадку потрібно визначитися на предмет того, який все-таки художній ефект вам потрібен. «Змазані» сніжинки, як під час заметілі, – значить, робіть довшою витримку фотоапарата; чіткі обриси й візерунок – застосовуйте коротшу витримку. Іноді сніжинка, що падає, якось недоречно затуляє людині око… Від такого кадру, на мою думку, краще відмовитися. А хтось залишає…
Мрії… Не запитуйте майстра про його бажання. Вочевидь, будете трошки розчаровані. Розум, що в роботі, снить і днює однією роботою, – це його пальне, двигун, і всі роздоріжжя. «Ще б пару об’єктивів прикупити, і апарат вищого класу? А так – навіть не знаю… Я й справді намагаюся відпочивати у роботі. Навіть коли збираюсь на відпочинок, кладу у сумку фотоапарат. Подорожую, товаришую з альпіністами, у гори забираюсь, практикую піші походи… Але щоб довго без фотографії – та ніколи!..» (авт.).- А як щодо коректного застосування фотошопу?- Так, і без фотошопу не обходимося… Подекуди це необхідна частина обробки фото. Якщо працюємо у форматі raw – завжди доводиться дещо витягувати фактури снігу, орудуючи кривими, кольорами і світлотінню. Коли сніг відзнятий за сонячної пори, він має мерехтіти, а не мати вигляд суцільної білої плями. На світлинах фотографів-авангардистів спостерігаємо і таке – стерильно вибілену, позбавлену будь-якої фактури поверхню. Але все це «працює» на певні художні задачі, тобто, виправдано концептуально. - Наскільки фотографи залежні від синоптиків? Вам доводилось підтягувати свій робочий графік або тижневі плани до початку такого-от справжнього різдвяного снігопаду – з пухнастими сніжинками, заметами?..- Визначити це практично неможливо. А прогнози погоди – штука ненадійна. Якось отримав замовлення на оформлення фотографіями настінного календаря. Моделі – учасники колективу народної творчості. Отже, за задумом, я мав відзняти 12 їхніх групових фото у різних костюмах на тлі краєвидів за різних пір року. Ну от все начебто назбирав; літні, весняні та осінні папки скомплектовані, а зими немає – сніг не випав. Вирішив ще трохи зачекати… От уже й зима добігає кінця, а снігом і не пахне. Що робити? Може, в приміщенні якісь колядки наклацати, – обмірковую можливий вихід із становища, аж ось – дзвоник. «Біжи на вулицю! Сніг пішов!». Транспорту для зйомки деінде, за містом, не знайшлося, відтак, я завертаю всю цю галасливу компанію на Козачий Острів (колишній парк імені Пушкіна). Приходимо, значить, усі такі святкові – із козою на мотузці та різдвяною зіркою, – а сніг починає танути, з гілок одна вода скрапує… Дякувати Богу, чисто випадково намацав серед речей балончик із штучним снігом. Трохи підбілив ним гілки, пройшовся стовбурами дерев – красота! Все, можна знімати.
- Як часто знімаєте народні гуляння та свята зимового циклу? Який із таких тематичних заходів запам’ятався найбільше і через що?- Хрещення. Йорданська ополонка у формі величезного хреста, прорубана у льодовій товщі. Давно колись було. Цікаво спостерігати за моржами, особливо дівчатами. Улітку ж гарну леді топлес навряд чи спіймаєш в об’єктив. Усі такі полохливі, в рушники загортаються, купальники на собі щораз донизу обсмикують. А от на Хрещення картина дещо інша – який там сором?!! Можливо, через те, що небесне благословення на душу так краще кладеться, а, може, із якогось ще оздоровчо-профілактичного резону, тільки верхні частини вдяганки наших чарівних купальниць часто відсутні. Ну, одна з десяти точно! Як мінімум. У одних трусиках хлоп – і в ополонці!..Насправді зиму Олег Шрамко знімає часто і з великою охотою. Проте, виключно з міркувань професійного перефекціонізму, погодився оформити матеріал тільки цими фотографіями. «Заждіть, на вихідні ще дещо намів – буде поповнення». Нехай так. Чекаємо:)
