Всім нам хотілося б зробити оточуючий світ навколо себе трохи кращим, чи не так? І в наш час стрімкого розвитку міст і технологічного прогресу насамперед хотілося б бачити побільше зелених парків, натуральних продуктів на поличках магазинів і взагалі наблизити до себе «матінку природу».Ось і Кіровоград не залишився осторонь цього прагнення. Два роки тому в нашому місті мав місце унікальний телевізійний проект під назвою «Статський радник». Ініціатором даного дійства став Сергій Ларін. Проект був покликаний, небагато немало, розкрити потенціал 12 найкращих менеджерів нашого краю і визначити серед них одного, вартого «місця під сонцем» поряд з нашим тодішнім губернатором. Планувалася реалізація 12-ти проектів, які мали змінити місто на краще:- «Гаряча лінія» (робота зі зверненнями, проханнями, скаргами громадян на неправомірні дії або бездіяльність органів місцевої влади, державних установ та організацій у вирішенні проблем жителів області).- «Жива вода» (екологічний проект з очистки, відновлення та облаштування криниць та кюветів).- «Затишний двір» (програма облаштування прибудинкових територій біля багатоквартирних будинків).- «Зірка пам’яті» (турбота про ветеранів, забезпечення автомобілями інвалідів Великої Вітчизняної війни).- «Історія рідного краю» (розвиток регіонального патріотизму, створення підручників, серії DVD – дисків, шкільного щоденника).- «Купуй кіровоградське» (стимулювання продажу товарів місцевих виробників).- «Молоко Кіровоградщини» (підтримка молочних кооперативів, будівництво міні – молокозаводів).- «Світла Кіровоградщина» (програма зі встановлення вуличного освітлення в сільській місцевості).- «Спеціальна економічна зона «Світловодськ» (створення технопарку на базі високотехнологічного виробництва).- «Спортмайданчики – дітям» (будівництво спортивних та дитячих майданчиків).- «Шкільна парта» (програма забезпечення школярів партами й профільними кабінетами).- «Чиста та зелена Кіровоградщина» (програма облаштування, озеленення парків, скверів, лісопосадок).І здавалося б що може бути краще? 12 обраних перетворюють наше містечко на «маленький Париж», а один з цих чудових людей ще й стає радником губернатора і це дає надію на те, що новостворений помічник внесе щось нове і хороше в долю нашого міста. Але не так склалося, як гадалося...По-перше, своїм радником Ларін так нікого і не визнав, а по-друге, далеко не всі програми, м’яко кажучи, були втілені в життя. А, якщо не пом’якшувати, то виконання цих програм близьке до планки «ганебно».Для перевірки ми навмання обрали один з вищезгаданих проектів. І під руку нам потрапила кампанія під назвою «Затишний двір». Побувавши в декількох подвір’ях перед очима відкрилась така картина:
Це один мальовничий куточок на вулиці Героїв Сталінграду
А це вже інший
«І що ж тут ганебного?» - запитаєте ви. Тут ніби попрацювала команда професіоналів, створивши таке гарне подвір’я. Тим не менш, у всій цій «ідилії» є одне суттєве «але». Все це зробила ось ця усміхнена жіночка:
І вона зовсім не головна активістка програми «Затишний двір» або якась досвідчена наймана робітниця – це проста пенсіонерка, яка має бажання і натхнення робити щось краще для себе і людей навколо. І найдивовижніше те, що Ганна Тимофіївна зробила 2 декоративні садочки своїми власними руками, лише інколи приймаючи допоміжні матеріали від небайдужих людей. На це в неї пішов приблизно 1 місяць. І ви знаєте, після цього якось ніяково читати новини, як дружня команда «Статського радника», залучившись підтримкою жителів будинку, КРЕпу №6, депутата міської ради від Партії регіонів, голови Кіровської районної ради, ОблCпоживCпілки, представництва компанії «Хімрезерв» у м. Кіровограді та Кіровоградського обласного лісового господарства, на протязі двох тижнів, незважаючи ні на що, робила декоративні доріжки, турнік і столик... і все це всього через півтора року після закінчення проекту «Радника». Як годиться, після такої титанічної праці свою порцію подяк отримали всі учасники даного оновлення, в тому числі і Ларін.А між тим, жителі сусіднього дому, надихнувшись прикладом Ганни Тимофіївни, теж вирішили прикрасити свій двір і, як нам здається, досить вдало:
Між тим Пацаєва також не відстає:
Дивлячись на таку красу, хочеться вірити, що таких подвір’їв буде з’являтись все більше і більше. І справа тут не в якихось обласних програмах розвитку, конкурсах чи тендерах – справа тут в звичайних людях, які, в той час як «обрані» змагаються за право щось десь покращити, беруть до рук інструменти і роблять світ навколо себе трошечки кращим. І якби наші «маодзедуни» нарешті навчились бачити, а не дивитись, то напевно зрозуміли б, що навіть прості люди можуть бути не гіршими від команди професіоналів. Варто лише повірити в них і прийняти ентузіазм і бажання, яким вони сповнені, замість того, щоб змагатись між собою за те, хто і чим буде керувати.
Андрій Вергуленко
