Днями поблизу смт. Єлизаветградка завершив свою роботу наметовий табір «Діти лісу». Його кредо – творчість, креативність та самостійність дітей. Всім знайомі шкільні рамки, які обмежують молоді творчі особистості, у лісі було стерто.Шостого липня почали з'іжджатися перші учасники, ближче до обіду табір гудів, як вулик. Всі бігали, метушилися, розбирали свої речі. І от це сталося – ми розтаборувалися. Трохи підкріпившись, всі пішли на перші гутірки: знайомство та таборовий правильник. Познайомившись, таборовики почали роботу: впорядковували територію, збирали дрова, одним словом – готувались до урочистого відкриття.О восьмій годині осавул Лис Микита оголосив шикування на честь відкриття табору. І от, перша маленька перемога – зміну відкрито! А після вечері настав час найхвилюючого моменту в таборі – першої вечірньої ватри. СтаршИна табору підготувала чудову вечірню програму. Після веселощів оголосили нічну тишу. Перший день пережито, здоровий глузд збережено – друга маленька перемога!Наступні дні були не менш насиченими та яскравими. Діти брали участь у театралізованих сценках, виступали в якості режисерів, акторів, критиків та глядачів. Таборовики плавали на байдарці, стріляли з лука, співали пісні, грали в «Голодні ігри», проходили різноманітні майстер-класи та тренінги, проводили теренову (військова гра, де дві команди мали знайти одна одну в лісі та заволодіти її прапором) та нічну гру. Були проведенні лекції з етнографії, історії та культурології. Загалом, діти брали від життя все, що можна. Та нарешті настав він – той час, коли старшина розплачується за всі свої гріхи – день самоврядування. Таборовики отримали повну владу і наказували всім, що і як робити. Звучить трохи лячно, та насправді цей день сподобався абсолютно всім. Наприклад, шикування, що провела «старшина», назавжди увійде в січову історію нашої області, як найшвидше та найвеселіше.Підсумок табору підвела остання вечірня ватра. Відчувалася атмосфера єдності та відкритості. Всі веселилися і добре проводили час, показували пародії на старшину, ділилися особистим під час «Свічі одкровень» та підводили підсумки акції «Таємний друг». Після оголосили неформальну ніч, старшина стійкувала (стояла на сторожі), а таборовики спілкувалися біля ватри про все, чого душа бажала, просто і невимушено.За цей час різношерста компанія малознайомих дітей стала родиною, де один за всіх і всі за одного, де тебе вислухають і допоможуть, де не страшно бути самим собою. І в цьому – найбільша перемога табору «Діти лісу».Настала хвилююча мить – урочисте закриття. Всі учасники отримали від отамана Відьми відзначки, які нагадуватимуть кожному про щасливі миті табору «Діти лісу». Учасники почали від'їжджати, прощаючись, наче рідні, і вже чекаючи наступних зустрічей.



















Юрій Підсосонський