Якось доля звела мене з віце-президентом Академії наук енергетики Романом Пилипюком. Спілкуючись з ним, я дізнався про одну з найболючіших проблем електроенергетики та шляхи її вирішення. За рік до зустрічі з ним про неї розповів мені і один з очільників обленерго Центральної України.Ця проблема пов’язана з нерівномірним завантаженням протягом доби електричних мереж і, відповідно, енергоблоків. Вона існує в усіх країнах світу. Піки навантаження настають з 8-00 до 11-00 год. та з 20-00 до 22-00 год. Як і у всіх цивілізованих країнах, вітчизняна НКРЕ вже дуже давно для розвантаження енергосистеми своїми постановами навіть тарифи заохочуючі запровадила. У пікові години для населення вони в півтора рази вищі від знайомих усім нам, а в час мінімального навантаження, тобто з 23-00 до 7-00 год. вони у два з половиною рази від них нижчі. Ще за радянських часів була спроектована Дністровська гідроакомулююча електростанція, першу чергу якої потужністю 400 Мвт здали в експлуатацію аж у 2009 році. Від звичайної ГЕС вона відрізняється тим, що при пікових навантаженнях її генератори працюють, пропускаючи через себе накопичену греблею воду, яку потім, у часи мінімального навантаження насосами воду перекачують назад. Пересічній людині цей «винахід» нагадує стару приказку: «Що дурень робить? – Воду міряє».Пан Пилипюк повідомив мені про застосування накопичувачів для систем опалення, суть яких полягає у тому, що вночі для систем воду підігрівають, а потім використовують в години пікових навантажень і якщо вистачає запасів накопиченої теплової енергії, то і в інший час. Я прийшов до висновку, що згадані накопичувачі хоч і вирішують частково проблему, але мають два суттєві недоліки. Перший полягає у тому, що не тільки при нагріванні теплоносія виникають суттєві втрати через високу температуру та малу площу нагріву, необхідність електроенергії для прокачки її насосом через радіатори, але й через втрати теплової енергії на радіаторах системи опалення, які не можуть бути менші 25%. За моїми дослідженнями сумарні втрати такої системи складають не менш як 40%, що майже зводить нанівець усі вигоди і зусилля користувача. Одночасно застосування такої системи вимагає значного, практично двократного збільшення договірної потужності. Чимала ціна накопичувача, її низький коефіціент корисної дії та необхідність значного збільшення договірної потужності, що у переважній більшості неможливо не тільки через існуючі стереотипи енергетиків, а і через технічні можливості мереж, є суттєвою перешкодою для його запровадження. Разом з тим вихид є. Простий, ефективний і реальний.Насамперед, треба відмовиться від електрокотлів разом з накопичувачами і застосувати нагрівачі радіаційного типу. П’ять років особистого користування такими нагрівачами українського виробництва довели їх високу ефективність. Порівняно з конвекторами вони мають удвічі вищий коефіціент корисної дії, що обумовлено вкрай низьким опором теплопередачі нагрівального елемента. Згадані нагрівачі разом з розробленою мною чотири роки тому простою автоматикою дозволили у 10-12 разів зменшити моє навантаження на енергосистему міста в час пік і одночасно завантажити її в нічний час на повну величину договірної потужності. Разом з тим, як хатня мережа разом з лічильником та приладом захисту, так і міська дозволяють мені без великих витрат і значних зусиль енергетиків збільшити нічну потужність споживання в 1,6 рази. Достатньо спільної довіри і коротенької дописки у договорі на споживання електроенергії. Варто тільки вказати, що договірна потужність споживання складає: у зонах базового та пікового тарифу – 3 кВт; у зоні пільгового – 5 або навіть 8 кВт, що стимулює споживача змістити навантаження на мережу в нічний час, коли енергетики не знають куди подіти електроенергію і мають суттєві втрати від роботи трансформаторів та високовольтних ЛЕП без навантаження. При цьому завдяки збільшенню навантаження в нічні години, через певний час покращаться умови роботи енергоблоків та економічні показники енергогенеруючих компаній навіть без будування та використання енергоблоків ГАЕС і громіздких та малоефективних накопичувачів. Технічно забезпечити дві різні потужності споживання у різних тарифних зонах достатньо просто, це не потребує великих витрат.До речі, для застосування моєї пропозиції нема потреби в прийнятті будь-яких нових нормативних документів, бо чинними правилами користування електроенергією для населення величина договірної потужності встановлюється договором між споживачем та енергопостачальником. Проблема вирішується не за роки, а менш як за півроку за наявності здорового глузду та доброї волі сторін.
