Учора, 28 листопада, залишок робочого дня працівників дендропарку зіпсувала новина з мережі «В контакті». На профілі користувачів, об’єднаних закладом, почали надходити повідомлення від дівчини Рити. Вона закликала приєднатися до акції протесту, влаштованої групою осіб, що їх, - коли вірити нещодавній публікації у «Кіровоградській правді», - «кинули на гроші Онули». Це, зокрема, колишні адміністратор та офіціанти ресторану «Арка», «Ловилка» й «Мікс». За словами колег «постраждалих», здивувала не стільки гучність заяви, скільки дитяча безпосередність, із якою її було зроблено. Адже свого часу поведінка протестувальників серйозно загрожувала репутації колективу парку в цілому. Відтак, не чекаючи на вказівку керівництва, працівники різних відділів та офіціанти збирають свою «планірку». На мітинг вирішено йти, щоправда, в несподіваній для організаторів ролі. Люди заявили своє одностайне бажання й надалі працювати у тих умовах і тій системі взаємин, що склалася впродовж 15 років; розраховувати на певну економічну стабільність. Про плани своїх працівників на наступний день генеральний директор корпорації «ХХІ століття» Лариса Онул дізналася аж о 19.30 вечора.29 листопада, 8.30 ранку. Зважаючи на заборону мирних зібрань на площі Кірова, працівники корпорації «ХХІ» століття займають тротуар обабіч торгівельного комплексу «Барва». Про всяк випадок дівчата наготували плакати – нашвидкуруч написали якісь гасла. Садівники й електрики перемовляються з відділом дизайну. Здебільшого всім цікаво знати, хто ж прийде лаяти порядки у дендропарку. Ініціатори заходу надійшли вчасно, о 9.00, проте, зауваживши натовп з протилежного боку, чомусь відходять аж до «Зоряного». 20 хвилин марного чекання на щось. Нічого. Телефонуємо тим самих п'ятьом особам під «Зоряним», представляючись журналістами КОТРК. Сергій Апокін, чоловік «опальної» адмістраторки, обіцяє «розгромні» свідчення бухгалтера й офіціантів, але потім передзвонює щоб відмовитись. «Я не готовий до цієї розмови». З огляду на це ми публікуємо коментарі людей, які «були готові».«Зараз у нас сезон затишшя, -- розповідає представник корпорації "ХХІ століття",-- свят поменшало, один за одним зупиняються атракціони. Отже, основна робота перейшла саме в сектор громадського харчування. І тут – на тобі, сюрприз від старих знайомих! Якщо їм так було погано, навіщо ж терпіти по півтора року і проситися сюди знову? Здається, Саші, -- тій, що на «Арці» була, -- не вдалося реалізувати якісь свої претензії на лідерство. Дешевий авторитет шляхом загравання з персоналом – ось все, що від неї бачили. Мало не весь день проводила на спільних перекурах. Могла і ресторан з клієнтами зовсім покинути, прогулюючись у нас перед самим носом, на головній алеї. Уявіть собі, з чашками кави в руках, по чотири-п’ять чоловік відразу. Яка там корпоративна етика? Яка субординація? Бармен підторговував своїм спиртним – Саша його прикриває. Одягаються хто в що хоче. Та й сама між ними загубилась. Ніякий не адміністратор, а проста дівчина у джинсах і маєчці. Між іншим, дівчину цю ніхто й не виганяв. Саме закінчувався сезон, людей розпускали до весни… Та й навіщо, скажіть, подовжувати угоду із неефективним працівником? Претензії щодо нестачі продуктів та мийних засобів теж великою мірою надумані. Просто заявку слід вчасно подавати». "Цю посаду я обіймаю вже півроку, -- коментує епізод адміністратор бару "Мікс". -- Одразу зауважу, що офіціантів ніхто не зобов’язує робити ще щось, окрім своїх основних обов'язків. А так, ганяти – ну, звичайно, ганяю. Усе ж необхідно брати до уваги, буквально кожну дрібницю. Привітання, зустріч гостя, супроводження до столика, правила прийому замовлення і розрахунок. Наприклад, напої слід подавати на таці, а страви – без… У руках. До штрафів звертаюсь лише іноді, згідно з положенням службової інструкції. Їх і справді слід дуже постаратися «заробити». Колись стягнув 50 гривень за те, що увімкнули нашу спеціальну кухонну плиту без попереднього вмикання систем витяжки і вентиляції. Ну, розумієте, правила безпеки. А так щоб з людей дерти – маячня!..» «А я особисто знаю Ваню, бармена з «Арки, - від себе додає пані Тетяна, прибиральниця суші-бару. - Шокував! Вдалося! Хлопець собі, як і уся молодь. Тільки трошки запальний. Раз вилаяв мене через мокру підлогу. На слизькому впав перед самим віконцем роздачі. А крик і лайку було чутно аж у залі… Ми з ним потім, правда, помирилися. І мікрохвильовку спересердя розбив – мусив повертати гроші. Коли клієнтів багато надходило, теж психував. Це через те, мабуть, що губився. Мені жаль, що він у таке втягнувся. Хіба ж не розуміє? Його просто використовують нечесні люди». Колектив кіровоградського дендропарку пояснює цей епізод як ще один захід планованої дискредитації бізнесу родини Онулів… Вочевидь, не останній.
