АКУЛА MEDIA
Театр, Кропивницький, вересневі самоцвіти, лісова пісня, леся Українка

Зрадливого чоловіка і розлучницю в Кропивницькому покарали темні сили

03.10.2017 | 16:00
567

«Любов і голод правлять світом». Цю пафосну фразу письменника-романтика Фрідріха Шиллера я б трансформувала до простішого «Любов і побут правлять світом». Бо навіть безтямно закоханій людині частіше, ніж цілуватися-милуватися, хочеться їсти, спати, ховатися від спеки (холоду). І значно більше часу, ніж побачення, забирають робота, навчання, поїздки у транспорті, різні бюрократичні та господарські заморочки. Кохання як єднання душ і тіл є також і ліками від буденності та щоденних проблем. А коли ліричні почуття починають заважати психологічному і побутовому комфорту, закохані можуть і охолонути до предмета свого обожнювання. І піти туди, де м’якше стелять і смачніше годують.

  Ось так  приземлено я визначаю для себе основну колізію драми Лесі Українки «Лісова пісня». Виставу за цим твором в рамках всеукраїнського  фестивалю «Вересневі самоцвіти» показав у Кропивницькому.

  Вінницький академічний драматичний театр імені нашого земляка Миколи Садовського з роду Тобілевичів. Хоч і допомогла ніжна й тонка дріада Мавка (Наталія Шолом) недалекому сільському хлопцеві Лукашеві (Максим Какарькін) розкрити найшляхетніші скарби його душі, а все ж проміняв її на дебелу  молодицю, що не ридатиме над зрізаним стебельцем і не жалітиме до сліз кожну зірвану квіточку, а варитиме борщ і сапатиме город.

  Лінії зради і кари за неї, екологічного і не дуже співіснування казкових істот зі звичайними людьми і феєричну атмосферу взаємин міфічних і «земних» персонажів вінничани сплели у форму балету.

  Спектакль я оцінила як 8 із 10 і одразу скажу, за що знімаю 2 бали, щоб потім безперешкодно перейти до лайків.

   Вся вистава йде в одній декорації - в предковічному лісі на Волині, як зазначено у автора драми. Волинь - це не наші степові прозорі гаї, це похмурі хащі, де й у сонячний день панують сутінки, це непролазні болота і підступна драговина. Сіро-зелений колір точно передає цю інкарнацію  місця дії. У той же час Леся Українка зізналася, що написала цю драму в Грузії тому, що дуже сумувала за рідними чарівними лісами, де минуло її дитинство. Певно, тоді їй пригадувалися ще й ліси радісні, сонячні, наповнені пташиним щебетом та пахощами. Таким ліс був і пору кохання Мавки та Лукаша. Таким би його хотілося бачити хоч іноді, а на сцені весь час стирчали сухі стовбури.


 Ще не дуже авторським видався дядько Лев (Анатолій Вольський), що мав би бути втіленням лагідності та мудрості, а тут він місцями схожий на метушливого бізнесмена середньої руки.

 І нарешті, головний мінус. Я не полінувалася поритися на сайті вінницького театру і виявила, що дідусь Мавки Лісовик (Олександр Радько) старший за «онуку» всього на 11 років. Тобто навіть для батька молодий! І це видно неозброєним оком! А для чого ж тоді в театрі існує грим? Прокол це, так  вважаю.

 Все ж інше практично бездоганне. Костюми, саундтрек («Даха-браха»), хореографія, світло, акторська гра більшості виконавців. Це справді феєрія! І  переконливо хабалисті  мати Лукаша (народна артистка України  Марія Белозьорова) та Килина( Наталія Білозір) тільки увиразнюють глибину прірви між поетичним світом природи і тонких почувань та отим «людським», від поєднання з яким застерігали Мавку її лісові та польові  соратники і яке зрештою і погубило всіх основних героїв.

  Окремо хочу  відзначити  блискучу  роботу режисера Таїси Славінської та художника  Анатолія Пеньковського   з  масовкою. Тобто танцюристами, що грають не тільки  лісових мешканців, а й засобами пластики відтворюють фон дії  - хвилі, вітер, колосся, траву. Це незвично, свіжо, ефектно.  Актори у вінках  зображують квіти, на які Мавка не наважується підняти серп, зате  Килина безжально стинає їм голівки, а Лукаш діловито складає у стіжки .Від цієї сцени щось здушує в горлі і щипає в очах.

 «Лісова пісня»  гостей із Вінниці - це спектакль справді фестивального рівня, це правдивий сценічний самоцвіт.

 Ніна Даниленко


20.10.2017 14:31
У Крoпивницькoму встанoвлять пам'ятну дoшку письменникoві Юрію Oлеші. Відпoвідне рішення пoгoдили на засіданні тoпoнімічнoї кoмісії, передає "Акула". Табличку встанoвлять на будинку де нарoдився ...
19.10.2017 14:53
Центральноукраїнська Кіровоградська область (головне місто - Кропивницький) територіально і адміністративно не завжди була такою, як сьогодні. Зокрема, з часу утворення в 1939 році райцентрами...
14.10.2017 12:10
Покрова – для українців свято не  лише релігійне.  Це – день створення Української Повстанської армії. Ясна річ, вона з’явилась не в один день. Вигранювання національної свідомості та ...
12.10.2017 13:00
Перелiк заходів оприлюднений на сайті Кіровоградської ОДА, передає "Акула".13 жовтня 10.00, покладання квiтiв до могил загиблих учасникiв АТО на Рiвнянському кладовищi та мiсцях поховань ...
06.10.2017 09:41
Вчора, 6 жовтня, на площі біля Центральноукрїнського педагогічного університету відбулась Арт-дегустація.Захід організований викладачами та студентами філологічного факультету вишу і відбувся  в ...