Орел, Хвильовий, Кропивницький, слово, Кіровоградщина

«…В українській літературі залишились тільки нездари і брехуни»

10.09.2018 | 16:37
343

Це – кінець цитати з фільму українського режисера Тараса Томенка «Будинок «Слово». А смисл її у тому, що в 30-их роках минулого століття не лише в літературі, а у всій українській культурі перед митцями  постав незримий вибір: або перестати бути українським митцем, що інколи означало й формальний перехід в російську культуру, або загинути в таборах.

  Микола Хвильовий, як відомо,  цю дилему вирішив по-своєму,  пустивши власноручно собі кулю в лоба. Він теж жив у письменницькому будинку «Слово» у Харкові, тодішній столиці України. Власне, цей фільм – розповідь про історію появи цього будинку, його побутування та мешканців. Абсолютна більшість з них були відомими  українськими письменниками, але жили тут і художник Анатоль Петрицький, і режисер Лесь Курбас.

  Власне, фільм можна було б назвати просто просвітницьким, аби не маса цікавих деталей про буденне життя мешканців славнозвісного будинку (у той час можна було не писати повну адресу, просто – Харків, будинок «Слово»), їхні родини, стосунки. Якби не  цікаві, досі невідомі цитати з архівних справ, і не лише на тих, хто був репресований та висланий у табори, а й на тих, хто їх ніби уник, але агентурні справи на яких велися і відслідковувались кожен крок і слово митця.

  Короткі штрихи, буквально по кілька речень про кожного – Микола Хвильовий, Сергій Пилипенко,  Леонід Чернов, Майк Йогансон, Валерій Підмогильний, Валерій Поліщук, Анатоль  Петрицький, Володимир Сосюра, Іван Микитенко, Павло Тичина, Микола Куліш, Лесь Курбас… Не з усіма авторськими ремарками про цих митців можна згодитися, але режисер Тарас Томенко – син українського поета (не політика!) Миколи Томенка, очевидно, висловив у них своє авторське бачення.


  Не всі зі згаданих митців, були відправлені до ГУТАБу, але хто вижив фізично, були зламані духовно, як Тичина, або не раз потрапляли у психушку, як Сосюра. Дорога ж інших відома -- Соловки і розстріл в урочищі  Сандармох, де до 20-річчя «Великого Жовтня» чекіст Матвеєв розстріляв 1111 в’язнів, більше 300 з яких становили  діячі української культури.

  Ось тоді й запанували у нашій літературі нездари, примітиви й брехуни. І не лише в літературі. І реально, закиди про вторинність, маргінальність, загумінковість української культури мали під собою підстави. Бо з неї було вийнято найталановитіших, на багато років посіяно страх і осторогу.  Найстрашніше, що ці закиди часто звучать і досі, хоча відродження відбулося вже не раз, прийшли нові покоління, нові таланти, але психологічна травма досі до кінця не подолана.

  Документальний фільм Тараса Томенка якраз і став потужним кроком до її подолання. Його публічний перегляд  у нашому місті відбувся у день українського кіно – 8 вересня, у рамках проекту «Документ.UA» у кіноклубі, що діє при обласній науковій бібліотеці імені Дмитра Чижевського.

  Світлана Орел, Кропивницький


01.06.2019 14:24
Не буду записуватись, як ті, що несли колоду зі сумнозвісним Іллічем на суботнику, у найближчі друзі Леоніда Васильовича Куценка. Звісно, я з ним не вчилась, не працювала. Але його діяльність у...
19.05.2019 13:37
Хто хоч раз був на аукціоні, неодмінно побажає відчути його атмосферу повторно. Лот (предмет, що виставляється на продаж) може і сам по собі бути цікавим, а якщо він здобутий у змаганні за ціну з...
18.05.2019 13:43
Так образно охарактеризував свою збірку публіцистичних статей «Ієрархія національних пріорітетів» історик і громадський діяч, редактор газети «Шлях перемоги» Віктор Рог. Її презентація днями...
14.05.2019 17:30
Туристи обожнюють архітектурний антикваріат. У місті Кропивницькому його можна знайти тільки в центральній частині. На околицях як раритет можна назвати хіба що залізничний міст біля...
25.04.2019 17:29
Народний художник України Іван Бондар зі зворушенням подякував «… за те, що ви можете вийти і отак прочитать свою душу…» учасникам творчого вечора, що відбулася 23 квітня – в Міжнародний день...