АКУЛА MEDIA
Орел, Хвильовий, Кропивницький, слово, Кіровоградщина

«…В українській літературі залишились тільки нездари і брехуни»

10.09.2018 | 16:37
97

Це – кінець цитати з фільму українського режисера Тараса Томенка «Будинок «Слово». А смисл її у тому, що в 30-их роках минулого століття не лише в літературі, а у всій українській культурі перед митцями  постав незримий вибір: або перестати бути українським митцем, що інколи означало й формальний перехід в російську культуру, або загинути в таборах.

  Микола Хвильовий, як відомо,  цю дилему вирішив по-своєму,  пустивши власноручно собі кулю в лоба. Він теж жив у письменницькому будинку «Слово» у Харкові, тодішній столиці України. Власне, цей фільм – розповідь про історію появи цього будинку, його побутування та мешканців. Абсолютна більшість з них були відомими  українськими письменниками, але жили тут і художник Анатоль Петрицький, і режисер Лесь Курбас.

  Власне, фільм можна було б назвати просто просвітницьким, аби не маса цікавих деталей про буденне життя мешканців славнозвісного будинку (у той час можна було не писати повну адресу, просто – Харків, будинок «Слово»), їхні родини, стосунки. Якби не  цікаві, досі невідомі цитати з архівних справ, і не лише на тих, хто був репресований та висланий у табори, а й на тих, хто їх ніби уник, але агентурні справи на яких велися і відслідковувались кожен крок і слово митця.

  Короткі штрихи, буквально по кілька речень про кожного – Микола Хвильовий, Сергій Пилипенко,  Леонід Чернов, Майк Йогансон, Валерій Підмогильний, Валерій Поліщук, Анатоль  Петрицький, Володимир Сосюра, Іван Микитенко, Павло Тичина, Микола Куліш, Лесь Курбас… Не з усіма авторськими ремарками про цих митців можна згодитися, але режисер Тарас Томенко – син українського поета (не політика!) Миколи Томенка, очевидно, висловив у них своє авторське бачення.


  Не всі зі згаданих митців, були відправлені до ГУТАБу, але хто вижив фізично, були зламані духовно, як Тичина, або не раз потрапляли у психушку, як Сосюра. Дорога ж інших відома -- Соловки і розстріл в урочищі  Сандармох, де до 20-річчя «Великого Жовтня» чекіст Матвеєв розстріляв 1111 в’язнів, більше 300 з яких становили  діячі української культури.

  Ось тоді й запанували у нашій літературі нездари, примітиви й брехуни. І не лише в літературі. І реально, закиди про вторинність, маргінальність, загумінковість української культури мали під собою підстави. Бо з неї було вийнято найталановитіших, на багато років посіяно страх і осторогу.  Найстрашніше, що ці закиди часто звучать і досі, хоча відродження відбулося вже не раз, прийшли нові покоління, нові таланти, але психологічна травма досі до кінця не подолана.

  Документальний фільм Тараса Томенка якраз і став потужним кроком до її подолання. Його публічний перегляд  у нашому місті відбувся у день українського кіно – 8 вересня, у рамках проекту «Документ.UA» у кіноклубі, що діє при обласній науковій бібліотеці імені Дмитра Чижевського.

  Світлана Орел, Кропивницький


26.09.2018 15:51
Довжина міста Кропивницького (обласний центр) - близько 10 кілометрів, з якого краю не міряй. Довжина однієї сільської вулиці у Маловисківському районі (якщо рахувати справа від траси на...
25.09.2018 16:30
День і ніч вся родина тяжко працювала, щоб вижити. Батьки спочатку бідкалися, як знайти женихів для п’ятьох доньок, а згодом плакали уже над їхнім заміжжям. Бо одна вийшла за сусіда без копійки за...
24.09.2018 16:00
У вересні виповнюється 125 років найстарішій у світі українській газеті «Свобода». Виходить вона нині у Чикаго і розповсюджується по всій США, де живуть українці. Звісно, має і свій сайт, але ...
10.09.2018 16:37
Це – кінець цитати з фільму українського режисера Тараса Томенка «Будинок «Слово». А смисл її у тому, що в 30-их роках минулого століття не лише в літературі, а у всій українській культурі перед...
22.08.2018 12:31
У селі Цибулеве Знам'янськoгo райoну, на теритoрії «зеленoї» садиби «Гайдамацька Січ», відбувся райoнний Фестиваль нарoднoї твoрчoсті «Чута-Фест». Прo це пoвідoмляє прес-служба Кірoвoградськoї...