Україна, росія, лугандонія, лінія, розмежування, ядерна, зброя

Україно-російська війна: як подолати кремлівського карлика

27.02.2015 | 14:28
1116

Головним результатом мінських угод стало крихке перемир'я і фіксація нової, більш вигідної для Кремля лінії поділу сторін. Все інше в тексті протоколу, підписаного колишнім президентом України, швейцарською громадянкою, монетізатором пільг і двома бомжами, – з області ненаукової фантастики.

Ілюзія збереження територіальної цілісності України (без Криму, зрозуміло) – той гачок, на який після провалу свого амбіційного проекту Новоросії Путін намагається підвісити українське керівництво. Кремлівської пастці можна протиставити тільки послідовну позицію України щодо Лугандонії і Криму: це тимчасово окуповані агресором території, в України немає військових можливостей їх повернути, рано чи пізно вона їх поверне іншими засобами, але сьогодні повна відповідальність за те, що там відбувається, – політична, економічна, гуманітарна – лежить на окупаційній владі агресора.

Моральний і юридичний обов'язок української держави – влаштувати всіх своїх громадян, що виявили бажання залишити окуповані райони, і використовувати всі можливі дипломатичні засоби для звільнення захоплених українських громадян, у тому числі що знаходяться на території Росії.

Нав'язувана ж Путіним гра у фіктивну територіальну цілісність вимагає від України, крім усього іншого, економічно утримувати створену Москвою в її тілі ракову пухлину. Довгий час Україну лякали другим Придністров'ям. Але виходить ще гірше. Молдова, принаймні, не фінансує Придністров'я. Для себе ж агресор залишає білосніжні одягу миротворця-посередника.

Гра в особливі статуси, в територіальну цілісність, в єдиний політичний простір – це все гра на Путіна. Нікуди він зі Сходу України не піде. Дуже просте питання – кордон він віддасть? Ніколи. Моторол своїх, шахтарів і трактористів, озброєних до зубів, прибере? Ні. Він захопив ці території і має намір їх використовувати як гнійник всередині України для розповсюдження хаосу на всю територію держави, блокування європейського вектора її розвитку.

Стратегія Путіна – задушити Україну не обов'язково військовими, а по можливості економічними та політичними засобами, грою з нею в кішки-мишки, в уявну територіальну цілісність. Не минуло й дня після угоди про перемир'я, як російська сторона передбачувано порушила його в районі Дебальцевого, а потім і Маріуполя. А їх «прєвосходітєльства» польові командири – колишні десятники МММ і «смотрящіє» за копанками – вже почали диктувати Україні цілі глави її нової Конституції і визначати зовнішньополітичні орієнтири української держави. Пора виходити з цієї явно програшній гри з шулером і його приблатненими маріонетками і визнати Лугандонію тимчасово окупованою Росією територією.

Українська армія не може перемагати в наступальних операціях російську армію, що багаторазово перевершує її в ресурсах (людських і матеріальних). Значить, після припинення вогню треба заявити про відмову України вирішувати проблему звільнення Донбасу та Криму військовим шляхом і націлити ЗСУ на стратегічну оборону уздовж нових ліній розмежування з силами агресора. Це завдання цілком по силам української армії.

І, навпаки, для Кремля спроби нового наступу, подальшого розширення окупованої території, подолання української активної оборони будуть коштувати дуже дорого. Як в масштабах людських втрат, неприйнятних для російського суспільства, так і в економічному плані від збитків, що зростуть до катастрофічного рівня через посилення санкцій. При такому виборі військової стратегії втрачають будь-яку переконливість лукаві аргументи Заходу проти продажу Україною оборонної зброї (радари, дрони, Джавелін). Оснащення української армії сучасною зброєю не сприятиме ескалації конфлікту, а, навпаки, послужить стримуючим фактором проти подальшої російської експансії.

Що ж стосується звільнення окупованих територій, то Україна, добровільно відмовившись від третього у світі ядерного арсеналу, має повне право звернутися до світової спільноти, і насамперед – до гарантів її територіальної цілісності за Будапештським меморандумом, із закликом використовувати всі наявні в їх розпорядженні дипломатичні та інші невійськові засоби для повернення України захоплених у неї територій. США, як відомо, одна з трьох ядерних держав, що підписали Будапештський меморандум. Є і ще одна причина, по якій США неминуче виявляться політично залученими в російсько-український та інші конфлікти, породжувані реваншистській концепцією «Русского мира». І вже опинилися.

Ось вже більше року керівництво РФ і його пропагандистські структури займаються розгнузданим безвідповідальним ядерним шантажем, погрожуючи застосуванням ядерної зброї з приводу і без нього. Нічого подібного не було за часів СРСР. Після екзистенційного досвіду кубинської кризи керівники СРСР і США поводили себе виключно відповідально, розуміючи, що їх зіткнення стане всесвітньою катастрофою, і ні в якому разі не дозволяли собі залякувати або шантажувати один одного.


Нове покоління російських керівників-гопників, що вийшло з пітерського підворіття, поводиться відповідно до свого життєвого досвіду. Віце-спікер Державної думи кожен день, збуджуючи телевізійний плебс, закликає спалити Париж, Київ, знищити повністю Прибалтику, Польщу, Німеччину. А альфа-самець «Русского мира» заохочуюче поплескує його по плечу «Здорово зажигає Володимир Вольфович!»

Ядерний шантаж став важливою частиною гібридної війни проти балтійських країн. Навіть найскромніша імплементація духопід’ємної програми «Русского мира» вимагає зміни їх кордонів. Там же є російська меншина, яку Путін вважає своїм священним обов'язком «захищати». Але країни Балтії – члени НАТО, і Альянс зобов'язаний прийти до них на допомогу, якщо вони стануть жертвою російської агресії. Об'єднані сили НАТО, звичайно, можуть будь-яких зелених чоловічків елімінувати протягом декількох годин, в якому б складі вони туди не прийшли. Але тоді, як попереджають російські пропагандисти та експерти в штатському, Росія буде готова застосувати ядерну зброю.

Задум сценарію розширення «Русского мира» очевидно такий: погрожуючи ядерною зброєю, змусити Захід відмовити у військовій допомозі балтійським країнам і тим самим не виконати свої зобов'язання по 5-й статті Статуту організації НАТО. Що означало б кінець НАТО, Заходу як суб'єкта світової політики і США як світової держави. Розрахунок був на те, що Обама – слабкий президент, та й навіщо американцям втручатися в боротьбу за якісь віддалені і невідомі їм шматочки землі? Політично Москва ставила перед США класичний питання 30-х років минулого століття: ви готові померти за Нарву (Данциг)?

Але НАТО відреагувало досить жорстко на цей відвертий шантаж. На початку вересня на саміті в Уельсі було прийнято рішення про дислокацію постійного контингенту НАТО на території Балтії і Польщі, і воно зараз реалізується. Там знаходяться й американські військовослужбовці. Їх кількість там чисто символічна, ну, скажімо, 200 чоловік в Естонії та Латвії. Але сам факт їхньої присутності має величезне військове і політичне значення. Якщо ввічливі зелені чоловічки там з'являться, то Росія автоматично втягується в повномасштабне військове зіткнення з США, якого Москва розраховувала уникнути завдяки своєму шантажу.

Розмістивши своїх військовослужбовців в балтійських країнах і в Польщі, американці переадресували в Кремль поставлене ним запитання: «А ви, пан Путін, готові померти за Нарву?» Путін був зважений і знайдений дуже легким.

Ядерним шантажем займаються і персонажі, набагато більш витончені, ніж пан Ж. Наприклад, директор Московського центру Карнегі Д. Тренін, час від часу застерігає на сторінках респектабельних західних видань, де і коли загадкові Russians готові будуть застосувати ядерну зброю.

Частково цей шантаж спрацював, коли, почувши про готовність нового шефа Пентагону продавати зброю Україну, Ангела Меркель негайно згадала про нещодавнє зловісне попередженні Треніна в інтерв'ю Financial Тimes і кинулася до Москви з Олландом в оберемку і з новою мирною ініціативою на величезне полегшення Путіна, що знаходився вже більше двох з половиною місяців у тяжкій політичній ізоляції.

Але цей успіх не може бути довгостроковим. Кремлівський шантаж тільки збільшує ймовірність продажу США зброї Україна, незважаючи на те, що Обама зовсім не хотів цього робити. Єдина в світі держава, ядерний арсенал якої співвідносний з російським, не може дозволити собі піддатися ядерного шантажу. Так само, як це ніколи не дозволила б собі Росія, вважає московський політичний експерт Андрій Піонтковський.

P.S. A поки володар мух впевнений, що він зачинив свою мишоловку: «Адже, якщо ви звернули увагу на мінський протокол, там йдеться про децентралізацію влади, а потім є зноска – що під цим мається на увазі. Так автори цієї виноски – наші німецькі та французькі партнери. Мінські домовленості – не тільки документ, який вироблений чотирма сторонами переговорів. Вони закріплені в резолюцією Радбезу ООН і придбали форму міжнародно-правового акту. Поки дотримуються мінські домовленості, необхідності в екстрених заходах немає».

08.10.2019 14:00
В обласному центрі патрульні затримали чоловіка, який ,ймовірно, перебував під дією наркотиків.Про це інформує патрульна поліція області, передає "Акула". Вчора, 7 жовтня, близько 5-ї години...
17.09.2019 12:27
Сьогодні, 17 вересня, під час сесії обласної ради звільнили з посади Ігоря Степуру, передає "Акула".Голосування було таємним. Депутати проголосували "за" звільнення у кількості 42 голосів. ...
01.07.2019 08:25
У Кропивницькому кандидат від «Слуги Народу» запропонував підписати Меморандум про чесні вибори колегам. Про це Олександр Дануца написав на своїй сторінці у Фейсбуці, передає «Акула». За...
29.06.2019 13:15
У Кропивницькому опоненти використовують "чорні" технології проти кандидата з команди Президента Зеленського.Про це на своїй сторінці у Фейсбуці написав кандидат у народні депутати від партії "Слуга...
07.02.2019 16:00
Кропивницька депутатка Катерина Шамардіна отримала в оренду на 25 років земельну ділянку  площею 0,100 га по проспекту Винниченка, 2 у обласному центрі. Відповідний проект рішення...