АКУЛА MEDIA
Україна, згарище, європа, японія, кульбаба

Україні перед Європою треба в Японію

10.04.2014 | 18:02
259

Злива з грозою, що випрала і виполоскала Кіровоград увечері 9 квітня, була більш ніж доречною. Адже фактично від самого танення снігу місяців два не було серйозних опадів, земля порепалася, як  у серпневу спеку, час від часу пилові бурі та невеликі смерчі здіймали в небеса табуни поліетиленового сміття. Зараз радіють і аграрії, і дачники з городниками, і лісники, і квітникарі – все ростиме і зеленітиме. І, можливо, не так швидко (бо вологе) чорнітиме від випадкової чи зумисної іскри…

Кілометрів за 7 від Кіровограда розташоване село Лозоватка, що фактично змикається з приміською Великою Северинкою. Обидва села розмістилися в долині Інгулу. Він там не такий, як у місті, де русло розчищене, береги зміцнені, рівень води регулюється шлюзами. Там Інгул майже невидимий, ховається у височенному очереті, лозняку та інших болотних заростях. Та навіть якщо плесо десь і зблисне блакиттю, до нього не доберешся, бо широкі довколишні луги тільки з вигляду безпечні, насправді ж під густою травою сочиться вода. А цього сезону вода через ранню посуху відступила і до осоки вільно дісталася інша стихія – вогонь. Кілометрів чотири плавнів між Лозоваткою та Великою Северинкою на правому березі річки перетворилися в смердюче згарище. Зазвичай тут навесні охоче зупиняються на перепочинок перелітні птахи, що тримають курс із теплих країв додому на північ. Позаминулого року на заливних лугах розкошували десятки лебедів, журавлів, чапель та лелек, навіть рідкісні чорні. Цієї весни над жахливими антрацитовими стирчаками боязко пролітали лише поодинокі пернаті.

Ще страшніша картина – на високому березі між Великою Северинкою та окружною трасою. Там свого часу схили зміцнили рядами декоративних кущів, кленів, акацій, верб і сосен. Тепер кілька кілометрів лісопосадок вигоріли майже дощенту. Сосни, яким на вигляд кілька десятків років, загинули практично всі, адже природа наділила ці хвойні легкозаймистою смолою. На інших деревах уціліла ледве третина гілок, а від багатьох кущів лишилися тільки цурпалки. В одному місці вогонь не дійшов якихось пару метрів до газової магістралі – труби там не обгороджені і не обкопані…

Хто це робить?! Думаю, не президенти, не прем’єри і навіть (зуб даю!), не Володимир Путін. Усе простіше. Може, якийсь рибалка не загасив недопалок, може, п’яні шашличними не засипали вогнища – те й інше у нас звична практика. Пожежна бригада, якби й захотіла туди заїхати, то не могла б. У плавнях загрузла б у болоті, а на крутих схилах пересуватися б заважали хащі та численні яри. А може, підпал було зроблено свідомо.


Десять днів тому в селі Кандаурово Кіровоградського району ми з друзями здалеку бачили, як чоловік із крайньої садиби бігав уздовж дороги і підпалював у різних місцях сухі рослини. Дув сильний вітер (не в бік садиби палія), вогонь за лічені хвилини поширився на сотні метрів. Те, що на  шляху полум’я був густий гай, палія не цікавило, він вдоволено помилувався влаштованим апокаліпсисом і пішов геть.

Потім знаючі люди пояснили: рибалки та мисливці палять плавні, щоб зручніше вистежувати дичину та ловити рибу. Доморощені агрономи випалюють бур’яни, щоб вони не поширювалися на їхні городи. Пастухи знищують торішню траву, щоб наросла свіжіша для корів. Як далеко вогонь може поширитися і якого лиха накоїти, їх не хвилює – не їхні ж гнізда палатимуть у пеклі… І ці люди рвуться жити «як у Європі»! Не варті вони того. Їх би в Японію «на стажування», якби японці погодилися.

…Екскурсовод в Одеському ботанічному саду розповіла таку історію. Якось туди прийшла група японців. Уважно слухали, фотографували, придивлялися до кожного дерева, а коли гід ненадовго зайшла в контору, усі разом зникли. Знайшла їх хвилин через десять за неймовірним заняттям. Дорослі елегантні чоловіки на колінах з відеокамерами повзали по колишньому смітнику з квітучими кульбабами і на очах у них блищали сльози. Гід подумала, що, можливо, кульбаба у них якась священна рослина, але потім екскурсанти пояснили: їх вразила така величезна площа, зайнята кульбабами, у них цю квітку вирощують як декоративну і можуть прилаштувати на мікроскопічні клаптики землі лише поодинокі екземпляри. А у нас тут таке щастя! І ми його не цінуємо! Гід  показувала щось незначне, а таку красу від них приховала!

Японські селекціонери ціною багаторічних зусиль адаптували під свої умови ялинки. Ці дерева у кілька разів вищі від наших, а гілки у них у кілька разів коротші. Це щоб на одному квадратному метрі вмістилося якомога більше дерев. Бо тих метрів на тісних кам’янистих островах не вистачає. А у нас тієї землі – нескінченні квадратні кілометри. І ми ту землю – дивіться початок статті…

Сніжана Казимирова

19.06.2018 17:30
З метою пiдвищення рiвня впевненостi у власних силах та визначення особистих професiйних цiлей пiд час пошуку роботи було створено клуб для безробiтної молодi "Секрет успiху". Про це повiдомляє...
19.06.2018 17:00
Під час прoведення oбшуків у трьoх райoнах oбласті на теритoрії дoмoвoлoдінь місцевих жителів працівники пoліції виявили пoсіви маку та кoнoплі. Прo це пoвідoмляє прес-служба ГУНП...
19.06.2018 16:30
Зaохочення отримaли інспектор групи реaгувaння пaтрульної поліції Устинівського відділення Олег Гaврилюк тa 15-річний житель селищa Криничкa Устинівського рaйону Ромaн Березa.Про це пише...
19.06.2018 16:09
На замовлення Служби автомобільних доріг у Кіровоградській області продовжується ремонт державної дороги Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв. Про це повідомляє прес-служба САД Кіровоградської ...
19.06.2018 16:00
Наш  земляк Арсен Тарковський – останній  поет  срібного віку російської поезії.  У царині слова це була епоха романтизму, довершеної гармонії, віри у духовність всього живого....