Україна, росія, війна, новоросія, ізоляція

Україна-Росія: завтра – війна

07.05.2014 | 15:30
1317

Ми чекали її ще з початку квітня, з самого проголошення «Донецької республіки». Виявилося, що в Кремлі були інші плани. Там уявили, що можуть почати і виграти складну шахову партію, – хоча по життю вміють хіба що забивати козла. Очевидно, «план А» передбачав організацію повстань в Південно-Східній Україні з подальшими закликами до Москви «прийти і володіти».

Але він зірвався. У Харкові мер Кернес «розвів» московських, влаштувавши оперетковий путч  який сам же тихо й розігнав. За це, за всіма поняттями бандитської малини, Кернеса підстрелили. У Донецьку приблизно такий же фокус влаштував Ахметов, який здогадався, що після окупації активи у нього відіжмуть, так що стабільно грає «і нашим і вашим».

Темп повзучого наступу виявився втраченим, тим часом Київ згрупувався і взявся всерйоз за антитерористичну операцію. Україна одержала перепочинок, але тільки до кінця свят. Воювати в свято неможливо, але почати війну на інший день після параду Перемоги – свята справа. Почати війну після виборів в Україні або взагалі безпосередньо в день виборів – занадто демонстративна акція. Таким чином, найбільш ймовірний час початку війни – тиждень з 12 до 18 травня.

Геополітичні причини війни

Україна вже вдруге намагається вирватися зі сфери впливу РФ. «Сфера впливу» – єдина тверда основа в російській політиці. Ідеології не мають значення, нехай у васальній країні сповідують хоч «Рухнаму». Однак за «крок вправо – крок вліво» зі сфери впливу відразу торгова війна, переворот, діоксин або моторизовані батальйони.

Економічні і стратегічні причини війни.

1. Проковтнувши наживку з ласим шматочком Криму, Кремль опинився в ситуації, коли, сказавши «А», треба говорити і «Б» (а вірніше, «В» – війна). З військової точки зору Крим – це «сталінградський котел», звідки не вибратись і куди не добратися. Вся інфраструктура півострова зав'язана на Україну, організувати постачання ні великої військово-морської бази, ні населення по морю неможливо. Необхідний сухопутний коридор.

2. Без Харкова і Дніпропетровська російському ВПК доведеться погано. Звідти поставлялися двигуни і запчастини на вертольоти, танки та іншу техніку. Це зрив оборонного замовлення і мільярди втрат на експорті.

3. Індустріальні потужності Південно-Східної України. Їх «кооператив Озеро» вже напевно поділив, там мільярди, за які варто покласти тисячу-другу трупів, тим більше, за доходи кооперативу населення готове помирати з радістю. Зрештою, грабіж – нормальна економічна система Московської імперії, яка грабувала спочатку завойовані території, а коли вони закінчувалися, бралася за власний народ. Потім цикл починався по новій.

Ознаки майбутньої війни

1. Небувалий за потужністю та охопленням шквал пропаганди. Формування образу ворога – «бандерівців», «фашистів», «київської хунти», «єврогеїв» – далі довгий список. Культ лідера, який буквально за кілька днів вискочив з Інтернету на площі і на перші смуги газет.

2. Синхронні заяви депутатів. Сергій Миронов: «Фашистську гадину треба давити у власному гнізді! Треба вводити війська – захистити наших братів і зупинити бандерівців-фашистів!» Ярова: київська влада – «це організоване злочинне угрупування, яка діє саме так з самого початку, здійснює військові злочини. За ці злодіяння їх потрібно притягнути до відповідальності як військових злочинців, і судити їх повинен міжнародний військовий трибунал» (трибунал, звичайно ж, планується не Гаазький, а якийсь «військовий» – з розстрілом в 24 години).

Депутати можуть нести всяку нісенітницю, але тільки не всі разом. Як тільки їх марення вибудовується в хор, то це вже точна ознака, що так і буде. Це ми спостерігали неодноразово, починаючи із «закону негідників».

Попередження Медведєва: «Можновладці в столиці України повинні схаменутися і припинити вбивства своїх громадян. Інакше доля країни може виявитися зовсім сумною». Зовнішня політика не належить до компетенції прем'єра, але формально це людина №2, так що офіційно це – передостаннє попередження.

Готовність номер один Рамзана Кадирова: «Я впевнений, що Президент Росії, Верховний Головнокомандувач ЗС РФ Володимир Путін у відповідності з даними йому Радою Федерації ФС РФ повноваженнями приймає конкретні заходи з метою захисту мирних громадян в Слов'янську та інших містах України. Ми в будь-який час доби чекаємо наказу Президента Росії і готові в стислі терміни виконати його в повному обсязі» (дуже своєчасна заява: інакше Аллах пронесе мимо Рамзана ті самі долари, які йому належать указом Аллаха).

3. Прихована мобілізація. Про мобілізацію лікарів з Пітера в польові госпіталі під Бєлгородом ми знаємо. Відомо і те, що з жовтня проводиться «перепис офіцерського складу» запасу. Повідомляється, що в багатьох частинах зі строковиків вже взяли підпис на контракти щодо участі у військових діях. Особливо важливо, що березневої демобілізації не сталося: ті, що підлягають демобілізації, затримані на 60 днів – тобто, до кінця травня.

Ми посміялися над наказом про заборону закордонного відпочинку для силовиків і співробітників прокуратури. Нічого смішного: наказ цей, звичайно, тимчасовий і чисто мобілізаційний. Від силовиків тільки потрібно в день Х – відразу після свят – бути в міру тверезими на своїх місцях.

4. Дипломатичні маневри. На диво всьому світу РФ скликала екстрене засідання Ради Безпеки ООН. Сенс його начебто б незрозумілий: єдине, що РФ зажадала від уряду України, – це невтручання в справи України. Всі посміялися. Однак це останнє попередження. Після цього Путін-Лавров можуть чесно сказати: «Так, ми намагалися вирішити проблему дипломатичними методами. На жаль, міжнародне співтовариство ворогів Росії нас не підтримало. І нам нічого не залишається окрім як вводити війська».

Ідеологічне обґрунтування війни

Воно вже дано Путіним і озвучено вустами Пєскова: «За останню добу ми отримуємо тисячі телефонних дзвінків з південно-східних регіонів України... Люди по телефону дзвонять у відчаї, вони просять про допомогу, вони говорять про жахливу ситуацію. Переважна більшість буквально вимагає дієвої допомоги з боку Росії».

 «Ми, на жаль, не маємо можливості офіційному Києву висловити співчуття, як це прийнято в міжнародній практиці, тому що як такого офіційного Києва не існує... Проте президент висловлює свої співчуття родичам убитих київським режимом, що заживо згоріли в Одесі, і бажає якнайшвидшого одужання тим, хто постраждав в результаті каральної операції».

 «У Москві не розуміють, про які вибори в Україні можуть говорити на Заході після каральної операції і військових дій, це абсурдно».

Отже, ніякого уряду в Україні немає і не буде, вибори «абсурдні», а значить, і війна не війна. Назвемо її «гуманітарна акція».

 «Тисячі телефонних дзвінків» взяті прямо з Гоголя: «тридцять і п'ять тисяч одних кур'єрів». Звичайно, ми теж в разі чого дзвонимо прямо в Кремль, і телефонний номер Путіна у кожного записаний в мобільнику.

Співчуття виражені не сім'ям «всіх загиблих», як того вимагає офіційний протокол, а тільки антимайданівцям. Євромайданівці вже виведені з категорії «людей», це вороги, убиті вороги співчуття не гідні. Таким чином, схема, відпрацьована т. Сталіним (див. війна з Фінляндією, анексія Прибалтики, Бессарабії та східної Польщі), знову пущена в хід. Україну окуповуватимуть на прохання самих українців. Ґвалтівник з задоволенням займається своєю справою, і пояснює незадоволеним глядачам, що «вона сама попросила».


Можливий сценарій початку війни

Сценаріїв вже описано багато, можна назвати тільки один, як найбільш імовірний.

1. Одночасні виступи «колорадів» у містах Південно-Східної України 9 травня. Не виключено, що заворушення будуть влаштовані в Києві і навіть у Львові, – звідти повідомляють про підозрілий напливі російських «туристів».

Організовувати там Антимайдан не має сенсу – навпаки, «замаскувавшись» під «Правий сектор», «туристи» можуть розв'язати насильство проти російського населення, зокрема, знищити будь-кого з відомих представників російської спільноти. Ця та ж тактика, яку застосовував НКВД і в ході партизанської війни на Україні в 1940-50 рр.

2. Відволікаючий військовий удар на Київ через Чернігів (або по 101-му шосе, де взагалі немає великих населених пунктів).

3. Основні удари – на Харків і Донецьк.

4. Удар з півдня на Херсон з Криму з одночасним наступом на Одесу з Придністров'я.

Результати війни

1. Утворення маріонеткової «Республіки Новоросія» у складі Харківської, Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської, Миколаївської та Одеської областей.

2. Ізоляція України від індустріального Сходу і доступу до моря.

3. Гуманітарна катастрофа, викликана військовими діями, потоком біженців, ламкою економічного укладу «Новоросії».

Наслідки для Росії

А тепер про хороше. Нічого хорошого в короткостроковій перспективі війна Росії не обіцяє (чого не сказати про «кооператив «Озеро»). Війна – це трупи та інваліди, мобілізація, збільшення термінів військової служби для підтримки чисельності окупаційного контингенту.

Для економіки війна – це чорна діра, куди провалюється хмара грошей, тоді як доходи від грабежу, як звичайно, приватизуються. Це інфляція, падіння курсу рубля, падіння фондового ринку. Неминучі санкції, у відповідь на які не виключено заморожування валютних рахунків, і взагалі, що ще виповзе з ящика Пандори, розкритого Путіним, можна тільки гадати.

Однак у довгостроковій перспективі війна – це кінець Імперії. Імперії розпадалися через тисячі причин, але головними з них були неефективний спосіб виробництва і агресія при наявності сильних сусідів. Війна з Україною – це путінський Афганістан, який розорить Імперію, спалить її валютні резерви, викличе напругу в різних регіонах і стане головним болем Кремля відтепер і до тих пір, поки там засідає «кооператив «Озеро».

Тримати під окупацією територію майже з 20-мільйонним населенням – завдання, яке в XX столітті міг виконати тільки Сталін. Тоді це робилося виключно методом геноциду, як у тій же Україні – розстрілами, арештами, поголовними депортаціями. Нічого подібного сьогодні уявити не можна (хоча у песимістів може бути й інша думка).

 «Новоросія» представлятиме собою велику територію, де більша частина населення буде налаштована по відношенню до окупантів вороже. Причому серед ворогів будуть не тільки євромайданівці, а й пограбований великий бізнес. Не варто очікувати, що і київська влада, що має за спиною повну підтримку світової спільноти, коли-небудь змириться з втратою територій.

Сьогодні ми бачимо, який сильний головний біль в окупаційної влади викликають українська та кримськотатарська меншини в Криму. Регіони, де українське населення становить приблизно 50 відсотків, перетворяться на суцільний Євромайдан, розганяти який доведеться регулярно і жорстоко – з неминучою реакцією у відповідь.

Найгірше для агресора – це те, що кордон «Новоросії» проходитиме по степу і закрити його «на замок» буде неможливо. «Відкритий кордон» – необхідна умова і запрошення до партизанської війни, брати участь в якій зможуть вже не міфічні, а справжні бойовики, що просочаться із Заходу України. Таким чином, нормалізація ситуації в «Новоросії» не є можливою і вимагатиме постійного вкладання нових людських, військових і фінансових ресурсів.

Однак не варто думати, що ресурси, наявні у Кремля, вичерпаються швидко. Навпаки, війна викличе неминуче зростання цін на нафту і газ, що тільки допоможе бюджету. Серйозні проблеми почнуться тоді, коли буде здійснено повний комплекс економічних заходів щодо стримування агресора:

1. Припинення іноземного кредитування та інвестицій (що вже спостерігається).

2. Зниження енергозалежності Європи від російських нафти і газу за рахунок збільшення видобутку в країнах Перської затоки  зокрема, в Ірані та в Канаді (план по зниженню енергозалежності має бути прийнятий Євросоюзом у червні).

3. Побудова необхідної кількості терміналів для зрідженого газу по обидві сторони Атлантики.

4. Ембарго на продаж обладнання військового та подвійного призначення Росії, і на продаж російської зброї за кордоном.

5. Збільшення військових витрат країн НАТО, що змусить РФ знову втягнутися в дорогу гонку озброєнь – одним словом, наступити на ті ж самі граблі, які розбили мідний лоб СРСР.

І варто згадати, що найнебезпечнішим ворогом Кремля є він сам. У галузі економіки Кремль стабільно приймає саму неправильне з усіх можливих рішень. Одним з таких може бути посилення курсу на націоналізацію економіки, яка остаточно стане економікою неефективних держкорпорацій. А стан перманентної війни потребує також і директивного планування. Цього буде достатньо для того, щоб відправити економіку країни в піке, з якого не буде ніякого іншого виходу крім політичного, тобто, зміни влади.

Займатися прогнозуванням на довший термін не має сенсу. Цілком можливо, що в підсумку ми станемо свідками традиційного для країни «палацового перевороту». Можливо, що події підуть за сценарієм 1991 року, коли, користуючись слабкістю центру, місцеві феодали і олігархи почнуть проявляти «самостійність», приватизуючи наявні на їх територіях активи, а заодно політичну владу.

Єдине, що виключено, – це те, що війна зміцнить російську державність, бо подібних прецедентів за останні сто років не було. Агресор, що відкриває лінію фронту до своїх кордонів, рано чи пізно завжди програвав. Так за сталінські перемоги 1939-40 років дуже швидко довелося платити катастрофою 1941-го. І навіть радянська перемога на Далекому Сході в 1945 році мала своїм кінцевим підсумком утворення довгої лінії кордону з ворожим Китаєм.

Чи можливі інші сценарії розвитку подій до кінця травня? Звичайно. Не виключена поява «чорного лебедя», який змусить Москву знову поставити гвинтівку на запобіжник. Можливий і протилежний варіант: танковий марш до самого Львова (політично божевільний, але з військової точки зору цілком раціональний). Можлива реалізація нескінченної кількості проміжних варіантів.

Головне, при прогнозуванні не впадати в крайності, які, на жаль, трапляються постійно. Реконструюючи мотиви і дії Кремля, не можна приймати тих, що сидять там, за повних олігофренів, яким море по коліно. Так само не варто і вважати їх політичними геніями. В іншому випадку Росія вже була б процвітаючою мирною країною, інтегрованою в Європу, і ми самі не могли б натішитися Путіним – лідером, що відродив Росію. Однак замість цієї ролі він вибрав для себе роль руйнівника Імперії. І справляється з нею навіть краще, ніж Горбачов або Микола II.

Віктор Давидов, Грани.ру

08.10.2019 14:00
В обласному центрі патрульні затримали чоловіка, який ,ймовірно, перебував під дією наркотиків.Про це інформує патрульна поліція області, передає "Акула". Вчора, 7 жовтня, близько 5-ї години...
17.09.2019 12:27
Сьогодні, 17 вересня, під час сесії обласної ради звільнили з посади Ігоря Степуру, передає "Акула".Голосування було таємним. Депутати проголосували "за" звільнення у кількості 42 голосів. ...
01.07.2019 08:25
У Кропивницькому кандидат від «Слуги Народу» запропонував підписати Меморандум про чесні вибори колегам. Про це Олександр Дануца написав на своїй сторінці у Фейсбуці, передає «Акула». За...
29.06.2019 13:15
У Кропивницькому опоненти використовують "чорні" технології проти кандидата з команди Президента Зеленського.Про це на своїй сторінці у Фейсбуці написав кандидат у народні депутати від партії "Слуга...
07.02.2019 16:00
Кропивницька депутатка Катерина Шамардіна отримала в оренду на 25 років земельну ділянку  площею 0,100 га по проспекту Винниченка, 2 у обласному центрі. Відповідний проект рішення...