Україна, росія, газ, нафта, війна

Україна-Росія: банальні причини війни на Донбасі

20.01.2015 | 14:57
4421

Як кажуть класики, війна – продовження політики, а політика – продовження економіки. Для широких мас, режим Путіна створює божевільні конструкції для виправдання своєї агресивної політики, а насправді йдеться про цілком реальні гроші. Причому, після недавньої витоку інформації про те, що США мають намір блокувати гроші Путіна на суму 40 млрд. дол. тільки в одній Швейцарії і тільки отримані з прибутків нафтогазових підприємств, то виникає запитання: за чиї ж гроші розв'язана війна?

Трохи про ціни

Отже, що ж стало базою війни на Донбасі? Як сказано вище, коріння будь-якої війни лежать в економіці. Тут доречно згадати про те, що ціни на газ і нафту пов'язані між собою через їх енергетичну цінність в плані тепловиділення. Грубо кажучи, ціна газу прив'язана до ціни нафти. Згадаємо про те, яка ціна на нафту була в 1999 році, коли Путін прийшов до влади. У лютому того року нафта марки Brent коштувала близько 10 дол. за барель. Після цього ціна на неї безперервно зростала, хоч і з коливаннями. Свого максимуму ціна нафти досягла перед кризою 2008 року. Тоді вона склала 135 дол. за барель. Найбільш швидке і неухильне зростання ціни почалося з 2004 року. Наступні 4 були бенефісом країн-експортерів нафти і газу, адже останній дорожчав приблизно тими ж темпами. Таким чином, Росія, починаючи з 2004 року, отримала джерело фінансування власних амбіцій у вигляді надприбутків від продажу своїх природних ресурсів. Саме ціна на нафту створила Путіну репутацію суперефективного президента, в той час як його а його попереднику – невдахи.

Динаміка зростання цін була такою, що в певний момент у керівництва Росії виникла інтоксикація від передозування доходів, результатом якої стало внутрішнє переконання того, що ціни на нафту, газ, золото і т.д. будуть зростати нескінченно. Але тут потрібно розуміти ще один важливий момент: якщо нафта, в основному, поставляється танкерами, то газ (зважаючи на його фізичні властивості) – переважно трубопровідним транспортом. Тобто, мало мати газ, потрібно ще контролювати трубу. Можна пригадати заяви керівників російської держави і держкорпорацій, зроблені на піку цін, про те, що запаси газу врешті-решт скінчаться, тому в міру його видобутку його вартість буде тільки зростати. Називалися ціни в 600, 800 і навіть 1000 доларів за тис. м куб газу, як найближча перспектива.

У пошуках свого почерку

Амбіції світової імперії прокидалися в чіткій прив'язці до зростання доходів. Але 2008 трапилася перша, тривожна катастрофа – грянула криза і ціни пішли вниз. Причому ціни впали услід за попитом. У той момент Російське керівництво ще сподівалося на те, що це –- тимчасове явище, але вирішило вжити рішучих заходів для того, щоб зберегти status quo в плані постачальника сировини до Європи. Найперше Росія позбулася законтрактованого в Туркменії газу для Європи. Дуже вчасно вибухнула газокомпресорна станція разом зі шматком газопроводу. Тоді ще хотілося вірити в заяви росіян про те, що підвищився тиск або щось інше. Тепер зрозуміло – це була диверсія. Туркмени з Газпромом перестали грати в підкидного дурня, і пішли в Китай. Але, разом із тим, пішли і з Європи. Тобто, одним конкурентом стало менше.

Грузія

Агресія ж проти Грузії була першою серйозною пробою пера. Тоді це було обумовлено необхідністю створення вогнища напруженості по трасі газопроводу НАБУККО. Нагадаємо, НАБУККО – альтернативний проект поставки газу з Азербайджану, Казахстану і Туркменії до Європи. З урахуванням того, що Іран був під санкціями, то єдиний коридор можливо було прокласти якраз через територію Грузії. Мета була досягнута. Проект НАБУККО був зупинений.

Брутальність вторгнення зажадала термінового інформаційного та політичного прикриття акції. Саме тоді був обкатаний механізм тотальної промивки мізків тих, кому не пощастило дивитися або читати російські ЗМІ. Населення було успішно заражене вірусом неоімперіалізму. Але не менші зусилля були зроблені і на іншому кінці труби. У Європі оптом і в роздріб скуповувалися політичні діячі та цілі партії. Нафтодолари потекли в кишені лобістів і європейських ЗМІ. У результаті вийшла абсурдна ситуація – європейці стали вголос говорити про те, що Грузія напала на РФ і та змушена була захищатися.

З того моменту, керівництво РФ знайшло прецедент безхребетності європейських структур. Тобто, елемент безкарності був апробований і усвідомлений як реальність. Саме тоді військове вторгнення було зараховано в інструментарій зовнішньої політики РФ.

Загалом, Кремль вирішив, що ситуацію з європейським ринком збуту треба контролювати жорстко. Схеми взаєморозрахунків ведуть у тінь гігантські суми, які плавно перетікають до кишень керівництва РФ і їхніх агентів впливу в Європі. Зменшення цього потоку прямо відіб'ється як на кремлівських бонзах, так і на їх європейському авторитеті. Крім того, амбітні проекти всередині РФ давали кошти для прокорму багатомільйонної армії чиновників і силовиків. Саме на їх лояльності тримається режим. Допустити зниження припливу коштів – самогубство. Все було добре, але високі ціни на енергоносії, змушують приходити в рух механізми компенсації. До них відносимо ефективні енергозберігаючі технології на одному кінці труби, і нові методи видобутку сировини – на іншому.


США - Катар

Біда прийшла звідти, звідки не чекали. Сланцевий газ в США виявився громом серед ясного неба. Реальність та ефективність цієї технології була оцінена правильно і відразу. Правда, глава Газпрому Міллер півтора року знущався над потугами американців і стверджував, що це піар, мильна бульбашка, яка лопне завтра-післязавтра. Повідомлення ЗМІ про те, що ціна газу в США впала нижче 100 дол., пояснювалася прихованим державним субсидуванням проекту. Однак 100 дол. американського газу проти 450 дол. російського вже не проігноруєш. Гумористичні ескапади громадянина Міллера закінчилися рівно в той момент, коли США відмовилися від імпорту скрапленого газу.

І тут треба згадати економічну географію. На західному узбережжі США існують і ще планувалися будуватися нові термінали для прийому зрідженого газу, що доставляється газовозами. Акурат в цей час у Південній Кореї почали спускати на воду кораблі газовозного флоту. А замовником його була маленька держава з величезними запасами газу – Катар. Щоб собі уявляти, наскільки багата ця крихітна держава, варто відзначити, що крім флоту газовозів, Катар замовив флот новітніх і найшикарніших авіалайнерів для своєї авіакомпанії. Уже в строю 128 новітніх лайнерів, ще 50 в цехах виробників. Причому ні єдиного перекупленого, тільки нові.

Сирія

Така увага до Катару не випадково. Коли США відмовилися від катарського скрапленого газу, кажуть, відбулися переговори з європейцями про те, щоб допустити катарський газ в Європу. Таке згоду було отримано. В результаті Європа вголос заговорила про диверсифікацію поставок газу. Але тут виникло дві перешкоди. Катар може пригнати газовозами скільки завгодно цього газу, але для його прийому потрібні термінали. На їх будівництво потрібен час і кошти, які обчислюються в мільярдах євро. Тим не менш, будівництва йдуть у різних частинах Європи, але на сьогодні, масових постачань поки немає. Друга перешкода – відсутність трубопровідного сполучення Європи з країнами Затоки.

Цю перешкоду Катар спробував вирішити самостійно. Завдання було простим – дотягнути трубу до Туреччини, а далі буде відроджено проект НАБУККО в його турецькій та європейській частині. Як ми бачимо, до Туреччини труба може потрапити або через Ірак, або через Сирію. Як ми пам'ятаємо, в Іраку йде перманентна громадянська війна, а в Сирії ще кілька років тому було тихо. Вибір був очевидним. Катар влив понад 10 млрд. дол. в інфраструктуру Сирії під згоду Асада на трубу. І ось Асад, після спілкування з російськими братами, йде у відмову. Що було далі, всі в курсі: почерк газпромівсько-КГБівскої братії видно відразу. Війна в Сирії закрила цей коридор.

Україна

Начебто добре попрацювали, труби всюди відсікли, скрізь йде війна або напруженість, яка не дозволить фінансувати альтернативні трубопроводи через високі ризики. Але тут виявилося, що Україна мало того, що не наслідувала приклад Білорусі і не здала трубу, а ще й виявилася власницею найбільших покладів сланцевого газу в Європі! Причому, найбільша їх частина – на території Донецької та Харківської областей (ось звідки Новоросія взялася і бійня за Слов'янськ!). Тобто, виникла реальна перспектива, що по трубах української ГТС в Європу піде наш газ. З цього моменту варіант вторгнення став основним і єдиним. На кон була поставлена взагалі можливість виживання РФ як єдиного географічного простору. Перекриті труби нафти і газу в Європу – швидка і гарантована смерть енергетичної наддержави.

Саме таким чином були запущені елементи вторгнення. Європейські лобісти отримали команду топити реакцію здорових сил в демагогії, ЗМІ самі знаєте, що творили, місцева креатура ФСБ, яка складалася з чіткою змички правоохоронців і бандитів вдарила зсередини, і Крим впав у руки як стигле яблуко. Той же сценарій був задіяний і на Донбасі. Є думка, що агресія РФ проти України планувалася на більш ранній термін. Мабуть, ми повинні сказати спасибі Катару за відстрочку.

Епілог

Отже, цю війну веде Газпром і та невеличка групка осіб, яка присмокталася до труби намертво і справедливо вважає, що володіння або втрата труби – питання їхнього особистого життя і смерті. Якщо розглядати ситуацію під цим кутом зору, то майже всі дії Москви знаходять своє просте пояснення. Інша справа, що змусити Європу купувати газ і нафту тільки у них, а нас – любити старшого брата, вже неможливо.

Що ж лежить в основі всього цього потоку крові і руйнувань? Жадібність. Тваринна, всепоглинаюча і безмежна! Будь Путін мудрим політиком, він би стримав власні апетити (награбував то далеко за 100 млрд.!), урізав би ряд абсурдних бюджетних програм і скинув би ціну рівно настільки, щоб видобуток сланцевого газу був нерентабельним. Ніхто б ним і не займався. А тепер пізно – технології видобутку стрімко удосконалюються. За газом пішла сланцева нафта. Собівартість неухильно падає, а економіка США споживає дешеві енергоносії. Російська ж – на грані краху. А її обвал зруйнує і державність. Тому найближчим часом Росії в її сучасних кордонах не існуватиме.

Головне – витримати до цього часу кожному із нас.

13.04.2016 11:30
Зa вживaний aвтoмoбіль, куплeний в Єврoпі зa три тиcячі єврo, в Укрaїні дoвoдитьcя плaтити дo ceми тиcяч єврo пoдaтків і збoрів. Нa ocтaнньoму зacідaнні cвoгo уряду Aрceній Яцeнюк дoручив внecти в ...
29.02.2016 09:24
25 лютoгo кількa сoтень мешкaнців Злинки пікетувaли приміщення Кірoвoгрaдськoї oблдержaдміністрaції з вимoгoю пoвернути вкрaдену в них землю. Селяни були нaстрoєні рішуче й зaявляли, щo стoятимуть ...
14.01.2016 09:20
Хоча офіційних підтверджень або немає, або вони свідомо замовчуються, всім відомо, що Володимир Путін не терпить суперників і саджає їх в тюрми, або ж просто ліквідує. Яскраві тому приклади...
25.11.2015 12:15
Напевно, всі знають, що найбагатшою людиною України є Рінат Ахметов, який, до речі, також є власником найдорожчої у світі квартири у світі вартістю 300 мільйонів доларів. Та чи всі знають, як...
13.11.2015 14:00
Вже цієї неділі на кіровоградців очікує другий тур мерських виборів. Нагадаємо, за результатами першого, боротися за крісло номер один у Кіровограді продовжують кандидат від "Блоку Петра Порошенка...