Даниленко, Кропивницький, Немира, Жуковський, Вежа

У Кропивницькому злодіям погрожують мишоловками і хижацькими пащами

31.01.2019 | 17:32
474

"...Ми ніколи не втримаємо тих самців ні своєю лагідністю, ні стражданнями. І навіть як виловимо всіх мишей і наскладаємо перед ними гору, вони все одно в один прекрасний день повернуться і підуть на помах хвоста якоїсь рудої бестії". Цей крик душі з оповідання "Ось так" письменниці зі Львівщини Катерини Немири належить кішці. Та після цих рядків сто разів подумаєш, чи варто закохуватися і виходити заміж...

А коли ознайомишся з усіма публікаціями 37-го числа літературного часопису "Вежа", що виходить у Кропивницькому, то думки і відчуття полетять далеко від гендерної тематики.

Половина контенту 37-го номера (2018) - художні твори. Решта - публіцистика, мемуари, нариси, щоденники, історичні розвідки. Краєзнавець і літератор з Голованівська на Кіровоградщині Сергій Піддубний у статті "Мова вільних людей і мова упокорення" стверджує, що багато російських слів походять з української мови. Наприклад, російське "зеркало"- від українського "зиркати" (поглядати, дивитися). У той же час автор тролить  надміру заповзятливих борців за українську мову. Приміром, щоб відійти від російської термінології, вони намагаються слово "курити" (цигарки) замінити на "палити"- а це зовсім різні процеси.

"Я мрію дожити до того часу, коли Донецьк знову стане Україною" - так називається інтерв’ю журналістки Світлани Орел з письменником Станіславом Жуковським. Він родом з Кіровоградщини, за сімейними обставинами лишився на окупованій території. Як там живеться? Про це йдеться в поезіях земляка. "Лежить в печалі залізниця, затихнув гуркіт поїздів, кому могло таке насниться, вкривають лиця сльози вдів"... Вірші  Катерини Баранової, що теж народилася на Кіровоградщині, теж проникнуті тривогою за Україну - "Тільки б край мій не щез на атласі".

"Уроки Тичини" - розповідь літератора Миколи Суржка з Новомиргорода про дві зустрічі в Києві з класиком української літератури. У номері можна знайти щоденники Володимира Кобзаря. Він починав літературний шлях у Кіровограді, тепер працює в Києві. Був одним із фундаторів Руху, боровся проти русифікації. Подорожував Україною, читав класиків і зазначив, зокрема, що загалом достойний роман Шолохова "Тихий Дон" грішить незакінченими сюжетними ходами.

Поетеса Антоніна Корінь у статті "Дарував яскраві будні й творчі свята" згадує свою багаторічну дружбу з колегою по творчому цеху Віктором Погрібним і передає атмосферу в літературному середовищі Кропивницького.


Під рубрикою "З історії краю" кропивницький історик Федір Шепель знайомить читача з маловідомими моментами з життя відомих людей - Гулака-Артемовського, Яворницького, Цюрупи та інших.

"Ще одне життя мушлі" - це оповідь головного редактора "Вежі", голови обласної організації Національної спілки письменників України Василя Бондаря про колишню сибірячку, а тепер жительку Кропивницького Емму Вариводу. Вона створює незвичайні картини з морських черепашок.

У "Веселій скрині" публікуються переспіви римських байок Володимира Могилюка. Жаби, леви, коні, віслюки вступають до партій, створюють фракції, дають концерти, розподіляють гуманітарку, дурять ближнього словом, усе як у людей. Автор нагадує, що за злочинами настає кара. Скільки б не гризли миші чуже зерно, "Та обом судьба пропаща світить за наругу, першій з них - котяча паща, мишоловка - другій!"

Дотепно виборсуються зі скрути герої Івана Мар’янова з Добровеличківки - бабуся, що крадькома їсть ковбасу в піст, ледачий неук Вовочка, пиячок, що боїться гніву домашніх. І чоловік, що просить, аби дружина ставилася до нього, як до собаки "Кожен ранок щось смачненьке їсти подавала, ввечері ж, нагодувавши, на ніч відпускала"

І нарешті проза. Сім оповідань Володимира Яремчука з Долинської. Глибоко драматичний "Передовик", гумористичні "Малчик" та "Жук їв?", лірична "Четверта ніч" з несподіваним фіналом, щемливий до сліз "Чорногуз"… Катерина Немира, крім уже цитованого "Ось так", подала ще трагікомічне листування кількох поколінь галичан із нью-йоркським родичем "Дорогі сину, брате, вуйку, кузене..." Українська сторона регулярно просить сто долярів, в родині постійно відбуваються якісь катаклізми, незмінним лишається лише те, що "вуйко Левко хорує". Американець же зі світанку до ночі  крутиться на двох роботах, заради бізнесу жениться на доньці боса і утримує ще чотирьох осіб з її сім’ї. Тож вільні сто долярів не завжди і є... Все це написано колоритно і зі знанням справи, бо автор довго жила у США.

Ніна  Даниленко


01.06.2019 14:24
Не буду записуватись, як ті, що несли колоду зі сумнозвісним Іллічем на суботнику, у найближчі друзі Леоніда Васильовича Куценка. Звісно, я з ним не вчилась, не працювала. Але його діяльність у...
19.05.2019 13:37
Хто хоч раз був на аукціоні, неодмінно побажає відчути його атмосферу повторно. Лот (предмет, що виставляється на продаж) може і сам по собі бути цікавим, а якщо він здобутий у змаганні за ціну з...
18.05.2019 13:43
Так образно охарактеризував свою збірку публіцистичних статей «Ієрархія національних пріорітетів» історик і громадський діяч, редактор газети «Шлях перемоги» Віктор Рог. Її презентація днями...
14.05.2019 17:30
Туристи обожнюють архітектурний антикваріат. У місті Кропивницькому його можна знайти тільки в центральній частині. На околицях як раритет можна назвати хіба що залізничний міст біля...
25.04.2019 17:29
Народний художник України Іван Бондар зі зворушенням подякував «… за те, що ви можете вийти і отак прочитать свою душу…» учасникам творчого вечора, що відбулася 23 квітня – в Міжнародний день...