Наприклад, щоб дістатися від школи №21 на правобережжі до стадіону АРЗ на лівому березі, треба або вибратися на окружну трасу і заїхати через Підгайці, або дістатися до вулиці Київської на Солодкій Балці і обкрутити пів міста через 5\5 і Полтавську. Доводилося рятувати на Лелеківці іногородніх автомобілістів, що не могли вибратися з інгульських плавнів. Карти показували їм, що там є переправа, а насправді то була хистка кладка для рибалок...Дві частини міста на відстані 7 кілометрів по прямій не мають жодного моста, де може проїхати транспорт! Лише понтонний міст для пішоходів (ну, ще велосипед чи скутер можна обережно перевести) на Новомиколаївському пляжі, пішохідна конструкція на кілька рівнів по вулиці Радищева і убога кладка між далекими лелеківськими вулицями Балтійська та Волгоградська. Це вже ближче до села Велика Северинка, ніж до центру Кропивницького.Зруйновані бетонні плити поблизу цього місточка вказують на те, що тут задумувалася ширша переправа, але час та стихії і те, що було, перетворили фактично в металолом. Втім, якщо придивитися пильніше, то видно, що перила викрутило назовні явно не дощем чи вітром, а могутніми ударами. Влітку ще доводилося б перебирати версії щодо того, хто це так потужно буцав залізяччя. А нинішньої снігової зими по крижаних коліях добре видно, що тут їздять автомобілі! І коли якийсь із них зі швидкістю 10 сантиметрів у хвилину проповзає через аварійний міст, то навіть атеїст буде однією рукою хреститися, щоб та машина не впала у річку, а іншою - крутити пальцем біля скроні на адресу водія. Він же не каскадер, який ризикує за гроші...
Ніна Даниленко
