Слідами поразок кіровоградських чиновників

Після нещодавнього суботника парк Перемоги, він же Міськсад, став чи не єдиним у Кіровограді місцем видимої перемоги над сміттям, але не надовго… Вже за тиждень потому тут знову потрібно було прибирати після любителів пікніків та мешканців Олексіївки, які звикли викидати сміття куди-небудь, аби з двору. В інших зелених куточках і мікрорайонах міста влада роками зазнає поразок у боротьбі зі смітниками і демонструє свої жалюгідність та безсилля. Прикладів тому – на кожному кроці.   Найкричущі - узбіччя нової дороги, що сполучає спальний район Кіровограда з Олексіївкою, від оптового ринку по вулиці Героїв Сталінграда до провулку Межевого, Гай десантників, лісок на Завадівці, вже не кажучи про святе місце для Кіровоградців – Фортечні Вали, по-сусідству з яким з дозволу влади таборяться заїжджі циркачі... До-речі, кілька років тому під час однієї з «зелених» акцій, тут садили молоді деревця. Сьогодні від них не лишилося й цурок. Сам меморіальний комплекс на перший погляд виглядає більш-менш презентабельно, але варто зробити крок вліво чи вправо, аби зрозуміти, що чагарники, які розвели навколо, перетворилися на суцільний громадський туалет. Обабіч же згаданої дороги на Олексіївку – гори побутового сміття та будівельного непотребу, що, судячи з кількості, звозиться сюди машинами.

Взагалі  ж міська влада нагадує не дуже охайну господиню, котра чепурить своє подвір’я тільки раз на рік, та й то лише в тих місцях, що в усіх на виду. А потім чекає до наступного року. Якось перехожий, побачивши, що я фотографую смітники біля Інгулу, слушно зауважив: «Раніше було йдеш вранці на роботу – на кожному кроці двірники замітають, а сьогодні хоча б одного побачити». Звісно, загальна культура кіровоградців також бажає бути кращою, і багато хто не доносить сміття до контейнерів і урн. І двірника за кожним не приставиш, але ж останніх сьогодні і справді днем з вогнем не побачиш на вулицях міста. Якщо десь мететься і прибирається, то це перед вікнами у влади та в центрі. Околиці ж захлинаються від побутових відходів навіть після загальноміських суботників. Та що там околиці! За кілька десятків метрів від центру, біля Ковалівського мосту, береги і води Інгулу також спотворені сміттям. 

 Сказати, що на благоустрій виділяються малі кошти не можна. Нинішнього року, за інформацією «Вісника державних закупівель» міська рада збирається витратити на це мільйон сімсот тридцять одну тисячу гривень!!! Ось уже рік добігає до свого екватора, а помітних зрушень як не було, так і немає. Тож виникає логічне запитання, куди ж пішли бюджетні гроші? Кавалерійські ж наскоки на сміття то там, то сям  раз у рік не дають бажаного ефекту, і сьогодні ніхто з кіровоградців уже й не пригадає, де минулого року відбувся суботник на чолі з колишнім губернатором Ларіним. 

Але повернемося до ліска на Завадівці, в якому ще торік кіровоградці відпочивали сім’ями. Цього року бажаючі відпочити на лоні природи побачили тут жахливу картину: дерева практично потопають у смітті. Його звозять сюди навіть машинами, розповідають очевидці. Та навряд чи в даному випадку слід нарікати тільки на господарів-нехлюй, які викидають побутові відходи у лісопосадках. Бо, як можна було зрозуміти з інформації на офіційному сайті прокуратури області, на боці сміття воює сама ж міська влада… «Незаконне функціонування сміттєзвалища в Кіровограді та грубі порушення законодавства підприємством, що його експлуатує, призвело до забруднення відходами земель лісового фонду. Матеріальні збитки від такої діяльності становлять майже 7 млн. грн.», - говорилося в повідомленні. Мова йде саме про зелені насадження на Завадівці.

В будинку ж з колонами прекрасно відомо про те, що місцеве сміттєзвалище, котре функціонує (до речі, без належно оформленої документації) з 1953 року, переповнене, і підприємству нічого не залишається, як розширити його ареал за рахунок прилеглих земель, але жодних заходів не вживає. Норми санітарно-захисної зони, що повинна становити не менше 500 метрів, не витримуються. Смітник знаходиться лише за 390 метрів від обійсть місцевих мешканців. Більше того, останні стверджують, що крім того, що процеси перегнивання непотребу спричиняють самозаймання сміття, працівники згаданого підприємства і самі час від часу його підпалюють, а люди змушені дихати отруйним димом. На їхні численні скарги, чиновники відповідають відписками, їхні ж обіцянки щодо сміттєпереробного підприємства вже не перший рік залишаються обіцянками.

Сергій НЕБОРАК, спеціально для медіапорталу "Акула"