АКУЛА MEDIA
Україна, Кіровоград, новини, Майдан, Ленін, пам'ятник

Прощавай, Іллічу!

20.12.2013 | 13:47
409

У п’ятницю, після трьох університетських пар, я рвонув у Київ. На Майдан? І на Майдан. На диво, не було проблем з квитками, більше того, комфортний автобус-лайнер майже на третину виявився вільним. На Майдан, подумалось, рейсовими автобусами не їздять; більше – власним транспортом чи організованим сьогоднішніми штабами опору в кожному обласному центрі, з берегів Інгулу в тому числі.

Але їхав я не тільки на Майдан, а й як делегат на ХХ Великий збір українських націоналістів, дату проведення якого, 14 грудня, запланували іще з літа, а тепер вона збіглася з революційними подіями в столиці.

У грудні темінь на землю падає мало чи не післяобід і скоро читати стало неможливо, за автобусним вікном побігли білі снігові поля, чорні лісосмуги й час від часу далекі гострі вогники на горизонті. І думки закопошились роєм: найбільше про те, що воно з Україною коїться і до чого це протистояння приведе? Останніми тижнями я не відходив вечорами від ПК-Інтернету, стежачи за подіями в Києві, відслідковував реакцію Заходу і Сходу на події в нашій державі, бігав на місцеві «євромайдани», радів за наших студентів, які ходили колонами по місту з зірчастими прапорами й такими ж стрічечками, заплетеними то в картузи, то в наплічники, то в лацкани пальт-курток, співав із ними гімн держави і голос мій як ніколи досі тремтів від розчулення… Як же ж довго і якими надмірними зусиллями не одному поколінню дається виборювання свободи!..

В столиці я буваю часто, раз на два місяці щонайменше, але цього разу вечірня Червоноармійська, яка переходить у Хрещатик, високим громаддям будівель і осяйною рекламою мене приголомшила: мені здалось, що я потрапив у незнану, невідому мені країну. І не знав, чи радіти з цього, чи жалкувати, згадуючи той затишний куточок міста, в який за студентських літ я то бігав у кінотеатр з помірними цінами, то пропадав годинами в книгарні «Знахідка», то забредав у магазин «Український сувенір», аби надивитись на вишивки-різьбу-плетиво майстрів – нема цього всього вже, нема…

А чого я тут опинився? Не за сумнівами, не за прикрощами душа моя спраглась! Ноги самі винесли мене до місця, де стояв пам’ятник Леніну. Хоч і бачив демонтаж його, сучасною термінологією мовлячи, в режимі онлайн, та кортіло переконатися навіч.

Ніколи й нічого в житті я не руйнував. Але чому душа зовсім не опирається, не обурюється, бачачи поверженого ідола? Більше того – я з полегшенням зітхаю: слава богу! Третє десятиліття українці здирають із себе колонізаційний леп, а ще ж скільки його по всіх теренах!.. Чужі завойовники насадили нам ідолів, а ми, 23-ій рік вважаючи себе незалежним народом, і досі покірно миримося з цим і не спроможемось вивіяти крижаного дурману зі своїх голів. То ж слава тим сміливцям (українським декабристам!), які виявили рішучість. Він упав навзнак, під вагою багатьох тон просіла кам’яна плита й відлетіла голова. У Мережі ціни виставили за правицю, за голову, а тудуб і досі ось лежить біля постаменту і його вже й не упізнати, так він покарьожений, побитий, подзьобаний гострими булатними струментами. Хто хоче, може й зараз підійти відлущити собі шматочок граніту – он лежить товстенне зубило в півліктя довжиною, велетенські шлямбури й молотки… І людей довкола чимало. Вилазять на кам’яну брилу, фотографуються, навіть кривляються. І ніхто нікому не зробить бодай зауваження чи щось подібне… І я, невиправний мораліст по життю, теж не зроблю. Мені, колишньому піонеру-ульяновцю, комсомольцю-ленінцю не те що не жаль поверженої ідеології в особі її провідника, а я радо думаю: це хоч і запізнілий, та справедливий вирок мракобіссю, яке утверджувалось на значних теренах планети його устами: гасгелять! гастгелять! гастгелять!..


На опустілому постаменті сьогодні мають два прапори: червоно-чорний бойовий упівський і синій з колом золотих зірок євросоюзний – та ще напис на двосторонній таблиці українською й англійською мовою: «Українці, ви найкращі!» Правильно, ніхто тебе не полюбить, якщо ти сам себе не поважаєш. А ще високий циліндровий постамент всуціль обклеєний серйозними й жартівливими (не злими) написами, один з яких наявними мобільниками фотографують найчастіше: «Наденька, меня здесь не жди. Володя».

У підземний перехід від лобного місця на Хрещатик я пішов із думкою нагадати вкотре керівникам міста на Інгулі та центральної степової області: шановні пане Андрію (як доречно це робити 13 грудня!) й пане Олександре, не чекайте, поки стягатимуть на діл Кострікова за того зневажливого пальця, до якого водять похіхікати усіх гостей нашого міста. Позвозьте усіх Іллічів у Ковалівський парк і не провокуйте, як ви потрактовуєте, народного вандалізму. І сучасники, й нащадки вам будуть вдячні. Перші, що звільнили родючі землі від жорстоких бовванчиків, а другі – що зберегли історію у матеріальних знаках. Врешті, хай би залишилось в області бодай одне місце, куди раби-мрійники могли б прийти помолитись «Інтернаціоналом». Бо повернути українців до воєнного комунізму, голодоморів, репресій, колгоспного щастя уже нікому й ніколи не вдасться. Сьогодні хіба тільки добкіни можуть самі себе дурити, що за сотні тисяч гривень, які вони вкрали у народу, можна вернути проклятий час та його криводушний профіль.

До речі, письменницька газета «Літературна Україна» на повалення символу тоталітарної епохи у столиці відреагувала заголовком «Народ зробив те, що мала зробити влада». Чуєш, владо кіровоградська?

І щоб завершити розділ про пам’ятники, додам, що на постаменті червоною фарбою зафіксована й конструктивна обіцянка: «Тут буде встановлено пам’ятник борцям за волю України». Дивно, що на 23-му році нашої незалежності такого монументу в столиці нема. Хоча спитаймо себе чесно: чи мали ми за ці роки сподівану справжню українську владу? Сама імітація. (далі буде)

Василь БОНДАР

20.02.2018 11:01
Сьогодні, 20 лютого, на шостому засіданні міської ради Кропивницького депутати змогли внести зміни до програм розвитку ЖКГ. Про це повідомляє кореспондент "Акули". Нагадаємо, що вищезгадані ...
19.02.2018 10:30
16 лютого відбулось чергове зaсідaння Центрaльної виборчої комісії. Розглянувши відповідне звернення Київської облaсної держaвної aдміністрaції, Комісія встaновилa відсутність прaвових підстaв для...
19.02.2018 09:41
Протягом минулого року до міської ради до надійшло майже 20 тисяч звернень. Про це журналістам повідомили під час апаратної наради, передає "Акула". Зокрема, у 2017 році надійшло19134...
16.02.2018 10:00
Вчора, 15 лютого, на черговому засіданні міської ради Кропивницького, депутати мали змогу прийняти ряд важливих  рішень та  програм для функціонування міста.Якщо одні програми приймались ...
14.02.2018 14:30
В четвер, 15 лютого, на телеканалi ТТV стартує нове полiтичне ток-шоу «Бар’єр». Автором i ведучим програми є полiтик та журналiст Олександр Дануца. Про це повiдомив Олександр Дануца на власнiй...