Є речі і події, які з плином часу не те, що не втрачають свого значення, а набувають нового звучання і змісту. І при цьому зберігають свою актуальність, найкращим барометром якої є незгасаючий інтерес широкого загалу до таких подій. Безперечно, в обласному центрі серед інших чи не найяскравішою з таких ось «нестаріючих сенсацій» останніх років стало виявлення так званої колекції Ільїна. Ким він був – скромний електрик у спецодязі, з незмінною сіткою в руках, завсідник міських книгарень? Безкорисливим диваком? Невтомним шукачем історико-культурних раритетів? Мисливцем за скарбами? А може, то була людина, одержима манією знаходити та ховати від людей шедеври? І чи можемо ми називати Олександра Ільїна видатним колекціонером? Цій людині назавжди судилося залишитися в ореолі легенд і міфів.
Для багатьох було великою дивиною, що електриком працює чоловік із
незакінченою вищою освітою, значно вужче коло людей знало про найбільшу
пристрасть життя Олександра Борисовича, пристрасть, яка поглинула його до
решти, не залишивши в його душі навіть природного бажання мати власну родину.
Цією пристрастю стало колекціонування речей рідкісних і надзвичайно дорогих, що
лишилися нам у спадок від предків. Люди, які знали чоловіка особисто, говорять
про нього скупо. Але всі стверджують, Ільїн був замкненою людиною, мав обмежене
коло спілкування. Про колекцію знали всі, проте цінність ніхто не уявляв.«Цю колекцію він збирав сам. Початком стали речі бабусі Наталії Олександрівни,
його матері. Потім розмінював, знаходив таких, як сам», - розповіла небога
колекціонера Ірина Потьомкіна.
Цікавим елементом є те, що проживши понад 30 років у місті, він жодного
разу не привертав до себе уваги ні влади, ні злочинного світу. Хоча на горищі
зберігав прижиттєві видання Грушевського, Винниченка. Ті книжки, за які можна
було опинитися за гратами. За словами його знайомих, був чудовим реставратором. Розповідають, що на
замовлення реставрував книжки та ікони, підкреслюючи звичку брати плату за
роботу натурою, тобто такими ж раритетами. На зроблених ним оправах можна часто
зустріти авторське клеймо-монограму «А.И.».
При виявленні колекції вантажівки вивезли близько 500 мішків. Десятеро
судових виконавців описували майно два тижні. Розбирати без респіраторів було
неможливо. Пил і бруд вкривали кожен предмет, кожну книгу. Залишається
незбагненною таємниця – як Ільїн міг допустити, щоб скарби невблаганно
знищувалися?«Це була надзвичайно складна особистість, якій навряд чи знайдеться
паралель у світовій літературі. Він був віруючий, але брав цінності в церквах,
реставрував одні книжки, але прирік на загибель багато інших», - зазначив
тогочасний директор краєзнавчого музею Павло Босий.Після оприлюднення колекції, навколо неї стали «кружляти» різні особи.
Основною загрозою було те, що просто розтягнуть по кутках. Причому не тільки
українських, не кажучи вже про кіровоградські. Тоді розпорядженням представника Президента України в області
Миколи Сухомлина створено науково-консультативну комісію, яку очолив Валерій
Репало. Зрештою колекція залишилася в обласному центрі – книги й рукописи
передали в обласну наукову бібліотеку імені Д. Чижевського, де створено
спеціальний відділ, а решту в обласний краєзнавчий музей.
Щоб уявити всю цінність колекції, досить назвати бодай декілька речей із
неї. Зокрема, два аркуші рукопису на пергаменті – XIV століття, рукописні книги XV-XX століть, «Острозька Біблія» Івана Федорова, майже
всі видання Києво-Печерської лаври XVII-XVIII століть, видання П. Мстиславця і А.Невежі,
прижиттєві видання Пушкіна, Гоголя, Достоєвського. Культова атрибутика – срібні
хрести, порити, ікони у срібних оправах із дорогоцінними каменями. Портрет
імператриці Катерини у гетьманському одязі. Безліч меблів переважно XVIII століття. Зібрання першоджерел з історії України
від літописів до перших видань Яворницького.
Колекція Ільїна – це не тільки живопис, це ікони, гравюри, скульптури,
старовинна бронза, китайський фарфор, стародавній посуд, зброя.Чоловік збирав усе, навіть те, що збираюсь украй рідко. Наприклад, в його
колекції є зібрання мікроскопів різних країн і часів виготовлення.Прикрим є випадок викрадення 43 книжок із бібліотеки Чижевського. Зникли
«Устав Морской» та «Устав Воинский» Петра Першого, малоформатна Тора кінця XVIII століття, збірка гравюр Вільяма Хогарта,
переписка Катерини II з Вольтером, Біблія Вольфа з малюнками
Гюстава Доре та інші. На сьогодні всі вони знаходяться в розшуку. Хрест із звичайної труби на могилу незвичайної людини було зварено на
місцевому радіозаводі. Далеко від шанованих рядів на ділянці №5 Далекосхідного
цвинтаря знайшла спокій людина, про скарби якої ще довго будуть ходити страшні
легенди, пов’язуючи його ім’я з моторошними прокляттями і безцінними знахідками.
