АКУЛА MEDIA
Мистецькі премії (а їх у нашій області кілька) – справа, яка стосується неширокого кола людей і, на перший погляд, не повинні були б збурювати громадську думку.

Пристрасті навколо премії: тексти і література

27.12.2017 | 17:30
509

Мистецькі премії (а їх у нашій області кілька) – справа, яка стосується неширокого кола людей і, на перший погляд, не повинні були б збурювати громадську думку. Десь приблизно так і відбувається у художників, архітекторів, журналістів, працівників культури. Навколо ж літературної премії імені Маланюка мало не щороку  вирують немалі пристрасті, жорсткі дискусії. Чи то амбіцій у літераторів більше, чи то вони їх не вміють приховувати, але досить часто звучать звинувачення в упередженості журі, його прихильності до традиційних жанрів і стилів на шкоду модерністським пошукам, у тому, що лауреатами стають не завжди найкращі твори.

Іноді ці докори не безпідставні. І хоча будь-який підхід  у  творчій справі суб’єктивний, аби зробити процес прозорішим,  обласна організація Спілки письменників, крім заклику писати рецензії та відгуки  у ЗМІ, ініціювала ще й громадські обговорення номінованих творів. На перших порах до цього поставились насторожено, дехто із слабших літераторів сприйняв це, як загрозу власному реноме. Але форма прижилася, її уже активно і широко використовує і обласне літоб’єднання. І, звісно, це завжди подія для тих, хто сподівається стати лауреатом, їхніх прихильників та усіх, кому небайдуже ім’я Маланюка, а, відповідно, й рівень творів можливих лауреатів.

Минулого року на такому ж громадському обговоренні було висловлено ряд пропозицій, які  чомусь не були враховані засновником премії (обласна рада, голова журі Олександр Чорноіваненко). Отож,  учасники обговорення вирішили черговий раз звернутись із колективним листом (мова йде про номінацію чи окрему премію за твори для дітей, уточнення мов перекладу,  публікація рецензій та промов лауреатів в обласній пресі). Дещо змінився склад журі – замість вибулих Віктора Погрібного та Миколи Славинського , його членами стали Василь Бондар та Антоніна Царук.

Та найбільші пристрасті розгорілись під час обговорення творів.  У кожній номінації був окремий доповідач. На жаль Антоніна Корінь, яка оглядала номінацію «Поезія», де найбільша конкуренція («Півкроки» Артема Луценка, «Чаепитие з закатом» Тетяни Березняк, «Незабутнє» Валентини Саєнко, «Розбрат-крук» Володимира Яремчука)  значною мірою усунулась від аналізу творів, обмежившись загальниками на кшталт: молоде ім’я; дуже оптимістична поетеса; поезія, близька до творів Рильського; дуже ніжні вірші; висока культура викладу. Деяких номінантів не задовольнили такі обтічні характеристики і, наприклад, Тетяна Березняк заявила, що її поезія ніяка не оптимістична, а «..на розрив аорти». А Артем Луценко взагалі зажадав призначити журі з іншого міста, аби воно оцінювало творчість, а не особливості автора. Найбільше позитивних оцінок зібрала поема Володимира Яремчука.


Оглядач прози Василь Левицький був набагато конкретнішим. «Жінку в лахмітті»  Арсенії Великої він назвав компілятивним  шот-трактатом, позбавленим художності, збірку новел Василя Мошуренка «Я – Розумівка» охарактеризував, як документалістику в художній формі із репрезентативними типажами, а роман Ольги Мігель «Сновида» -- соціально-політичним горором із авторською системою міфотворчості. Останній твір уже вдруге висувається на премію і, схоже, судячи із відгуків присутніх, навряд чи завоює її і цього року, бо перевагу віддали прозі Василя Мошуренка, як найбільш зрілій і такій, що їй притаманний внутрішній психологізм.  Сам автор розділяє текст і літературу. На його думку, текст може написати будь-яка грамотна людина, а література – це щось, що диктується вищою силою.

Сильним і аргументованим був огляд Антоніни Царук, яка говорила про літературознавство (Надія Гармазій «Іван Дзюба. Дух і творчість», Антоніна Гурбанська «Слово. Людина. Світ»). Книги дуже різні, якщо у Надії – це перший  вагомий  крок, дуже сміливий, об’ємний, але дещо академічний, без належної інтриги, то у Антоніни – підсумок 25-річної роботи в критиці та культурології, книга із високою щільністю тексту та емоційним зарядом слова.

Та  найголовніший висновок – номінанти не повинні мірятися амбіціями, а турбуватися про якість своїх творів, аби з-під їхнього пера виходили не тексти, а таки ж література. 

Світлана Орел, Кропивницький


19.06.2018 17:30
З метою пiдвищення рiвня впевненостi у власних силах та визначення особистих професiйних цiлей пiд час пошуку роботи було створено клуб для безробiтної молодi "Секрет успiху". Про це повiдомляє...
19.06.2018 17:00
Під час прoведення oбшуків у трьoх райoнах oбласті на теритoрії дoмoвoлoдінь місцевих жителів працівники пoліції виявили пoсіви маку та кoнoплі. Прo це пoвідoмляє прес-служба ГУНП...
19.06.2018 16:30
Зaохочення отримaли інспектор групи реaгувaння пaтрульної поліції Устинівського відділення Олег Гaврилюк тa 15-річний житель селищa Криничкa Устинівського рaйону Ромaн Березa.Про це пише...
19.06.2018 16:09
На замовлення Служби автомобільних доріг у Кіровоградській області продовжується ремонт державної дороги Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв. Про це повідомляє прес-служба САД Кіровоградської ...
19.06.2018 16:00
Наш  земляк Арсен Тарковський – останній  поет  срібного віку російської поезії.  У царині слова це була епоха романтизму, довершеної гармонії, віри у духовність всього живого....