Подорож у вісімнадцяте століття очима кіровоградки

Як чудово не просто мати історію, але й вміти зберегти її для нащадків. Музеї, картинні галереї, архітектурні пам’ятки – це те, що залишає нам епоха, але чи зможемо ми зберегти це для прийдешніх поколінь? В Польщі кажуть – так!

Є місцевості багаті на історичні місця та події, Люблінський край саме з таких. Однією з її сторінок є маєток князів Замойських – Козлувка, чудовий палац і прекрасний парк в стилі Версалю.

Вхід до резиденції вінчає герб роду Замойських, який являє собою три перехрещені списи. З ним пов’язана історія. Після перемоги в бою король Польщі Владислав їхав полем битви й побачив тяжко пораненого трьома списами лицаря Флоріана Саріуша. Коли король спитав, як сильно йому болить, той відповів, що його рани болять йому менше за те, що відбувається в краї. За гідну відповідь король дарував йому титул і землі, а ці слова були записані на гербі Замойських. Ця легенда є початком історії створення цього неймовірно гарного місця.

Сам маєток був побудований у ХVІІІ столітті й за час свого існування мав декількох власників з родини Замойських. Це була літня резиденція, яку не дивлячись на те, що жили в ній лише теплий сезон, оздоблювали найкращим – кахлями, порцеляною, килимами, мисливськими трофеями (навіть з Африки).

У резиденції досить рано (порівняно з іншими замками) було проведено водогін, пізніше зроблено електрифікацію. Через те, що жили тут переважно влітку і готування їжі заважало б  через спеку та запахи, кухня була в іншій будівлі, а до їдальні страви доставлялися спеціальним ліфтом (!).

Нащадки Замойських живуть і нині – десь на теренах Канади. І хоча маєток вже не є їхньою власністю (за двосторонньою угодою держава виплатила їм 17 млн., що звичайно порівняно з повною вартістю резиденції є дрібничкою), але вони мають можливість мешкати тут два місяці на рік і весілля свого сина влаштували саме тут.

У палаці велика кількість старовинних картин, книг, меблів. На жаль, через ІІ Світову війну частина цих скарбів була втрачена, та, на щастя, сама оселя за особистим наказом маршала Г.К. Жукова збереглася і може радувати не лише поляків своєю красою та пишністю.

Про себе скажу, що була в Козлувці вже не вперше, але, як це не дивно, чим частіше приїжджаю, тим більше мені тут подобається. Туристів тут багато, але натовпу немає, дуже добра організація роботи музею (чітка та налагоджена – немає жодних черг), екскурсія хоча й довга, але абсолютна не нудна, та й оглядати тут є що: на терені резиденції працює аж 5 музеїв, а маршрут ви можете обрати собі самі. В Козлувці є своя інфраструктура, яка дозволяє приймати туристів з будь-якого терену. А головне – тут дійсно все просякнуло духом Парижу (вміли люди жити), але цей маленький Версаль знаходиться набагато ближче до нас, то й коштувати буде для українців набагато дешевше.

Переходячи з зали до зали та відчуваючи атмосферу давнини, починаєш мріяти про бали, катання на каретах, неквапливі прогулянки парковими алеями чи поміж чудових клумб під звуки французької мови та крики павичів і шукати очима силует чарівної панянки під мереживною парасолькою. 

Ольга Зубричева, Люблін