У грудні 1991 року, коли за незалежність України проголосувало більше дев’яноста відсотків її жителів, нам здавалося, що до щастя рукою подати. Ейфорія від того, що здобуття самостійності пройшло без крові, мирно, навіть, урочисто, заколисала патріотів і демократів. Таке, мабуть, відбувалось і в Литві, і в Латвії, і в Естонії. Але там швидко закінчили святкувати і взялися за роботу. Найперше розчистили поле для розбудови своїх держав від вчорашніх можновладців і стукачів, керівників силових структур, всевладних «червоних директорів» і «колгоспних баронів», покликавши до праці нові інтелектуальні та продуктивні сили. Наші ж патріоти й демократи довго «запрягали» та так і не поїхали. Поки вони розповідали про миролюбність, толерантність і все таке інше, наше поле захопила політична й кримінальна босота, яка поступово, крок за кроком підгрібала під себе гроші, владу, силові структури. Дороги до самодостатньої, демократичної, правової України виявилися надто крутими.
Сьогодні, на третьому десятку років незалежності, Україна перебуває з багатьох позицій ще на стартовому рубежі. От тільки старт все далі затримується. Більше того, останнім часом ми все помітніше віддаляємося від цього старту. Перед нами швидкими темпами
зводиться мур, котрим колишні «наперсточники» віддаляють нас не тільки від Європи, а й цивілізації взагалі. А зневірені у змінах на краще люди «мовчки чухають чуби», поки нові хазяї «латану свитину з каліки знімають». І щоб ті ж таки люди не бачили й не знали,
чим насправді займається влада, що воно там робиться з бюджетом, державним майном, правом, звідки ота вся розкіш і звідки ростуть нові й нові прибутки кількох десятків сімей, їм ще й намагаються остаточно зав’язати очі.
Донедавна вікном у відгороджений від простолюду світ був телеканал TVI. Днями відбулися зміни і у його керівництві. Як це робилося, процитую журналіста й письменника, якому цілком довіряю, Юрія Макарова. Він розповів, що повідомлення про зміну керівництва TVI з’явилося на сайті до офіційної заяви перед колективом новопризначеного гендиректора Артема Шевченка. Журналістів від самого початку
шокувала посилена охорона каналу, яка не пропускала генерального директора та власника. "Нагнали якихось мордоворотів, потрійний склад варти, яких я ніколи не бачив… Це перше, що шокувало колектив. Потім, коли з’явився цей нібито інвестор, він виглядав страшенно непереконливо. Третє, що мені особисто дуже не сподобалось, вони буквально за півдня внесли в Державний реєстр нового керівника компанії... І Альтман (новий власник, котрий мешкає десь у США - авт.), по суті, на жодне питання не відповів. Він не міг пояснити, яким чином канал має бути прибутковим. Він не пояснив, якщо канал не стане прибутковим, то навіщо йому ця халепа потрібна. Й він не пояснив, по суті, яким чином відбувалась зміна власників". До речі, як повідомили журналісти каналу, новий власник (чи інвестор?) не має достатніх коштів, щоб утримувати його. То хто ви насправді, пане Альтман?
Власник телеканалу Костянтин Кагаловський заявив про рейдерське захоплення каналу "за допомогою силових структур". Пізніше колектив каналу TVI, який хотів вийти в ефір, щоби заявити про власну позицію, не пустили в ефірну кімнату. Такі повідомлення
надійшли з Києва.
На жаль, серйозної реакції ми поки що не побачили ні з боку Національної спілки журналістів, ні парламентської позиції. Щоправда, конфлікт відслідковують кілька народних депутатів на чолі з Миколою Томенком. Але якщо ми покладатимемося тільки на дослідження правових підстав, то втратимо цей канал як джерело сміливої й об’єктивної інформації. Його намагалися задушити й раніше - відключеннями в ефірному просторі деяких регіонів. Але не всюди це можуть зробити, особливо у Києві. Та й перед Європою незручно: ніби ж рухаємося в бік демократії, а насправді – в протилежному напрямі.… А так все нібито законно: поміняли власника і кінці в воду.
В даній ситуації мають негайно сказати своє слово найперше журналісти – від керівництва НСЖУ, причому не тільки відбутися беззубою заявою, а й звернутися у всі можливі в даному випадку інстанції. Мають сказати своє слово народні депутати. Маємо заявити
свою позицію ми, всі, хто носить у кишені квиток члена Національної спілки журналістів. Пропоную обласній організації НСЖУ скликати мітинг на захист каналу TVI, резолюцію якого надіслати президенту України, Верховній Раді, Національній раді України з питань
телебачення і радіомовлення, Генеральній прокуратурі. Це й буде перевіркою всіх нас на дорогах розбудови нової України.
Даною статтею заявляю свій особистий протест проти замахів на свободу слова в Україні.
Броніслав КУМАНСЬКИЙ, заслужений журналіст України
