В Олександрії поховали старшого лейтенанта Євгена Танковського, загиблого в зоні АТО. Траурна церемонія відбулася біля будинку батьків на вул. Садовій, 64 сьогодні, 8 серпня.
Попрощатися з офіцером прийшли більше сотні людей. З них близько сорока - керівництво та працівники криворізької шахти імені Леніна, де працював Танковскій.
- Він у нас працював, здається, років десять. Закінчив Дніпропетровський гірничий інститут за фахом гірничий інженер, і потрапив за розподілом, - розповідає працівник шахти Микола Красуляк. - Останніми роками був майстром зміни, в його завдання входила техніка безпеки, він за всіх нас відповідав.
На запитання, яким був Танковскій, робочі відповідають різкувато: "Якби він був поганим, тут люди не були присутні, розумієте. Навіщо такі питання? Добра людина, відповідальний, без емоційних сплесків, рівний. Не пив, не курив, не лаявся".
На похорон прийшли більше сотні людей. Близько 40 людей приїхали з криворізької шахти, де працював Женя.
В зону АТО Євген потрапив по мобілізації з Кривого Рогу. Служив в аеромобільній бригаді гвардійської частині Дніпропетровської області. Загинув при виході з оточення біля міста Тореза Донецької області 5 серпня.
Офіційних обставин загибелі у родичів поки немає, лише телефонна інформація.
- Очікували, що на похорон приїдуть товариші по службі, але на жаль, - розводить руками двоюрідний брат загиблого Роман Танковський. - Дзвонили до бердянського моргу, спілкувалися зі слідчим прокуратури. Судячи з його слів, Женя підірвався на міні при виході з оточення, так розповідають товариші по службі.
У загиблого відірвана ступня і численні осколкові поранення в області паху і пахв. Його привезли у відкритій труні. Плачуча над труною мати Тетяна, наче заклинання, повторювала одну фразу: "Ну, навіщо тебе вбили, навіщо ... Убили фашисти, фашисти ..."
- Як родичі сприйняли звістку про загибель? Страшний удар, шок, - продовжує розповідати двоюрідний брат. - Приїхав воєнком, повідомив. Сім'я нікого не звинувачувала в смерті, крім товариша Путіна. 
За словами людей, близьких до сім'ї Танковських, Женя від військової служби не ухилявся. І батьки його не відмовляли. Всі вони розуміли, що це борг, який потрібно віддати Батьківщині. Востаннє він приїжджав додому в червні в короткочасну відпустку, був у хорошому настрої.
- Настрій у нього по життю хороший був, задоволений був життям. Він зумів у важкі роки, коли кругом було безгрошів'я, отримати вищу освіту, його влаштовувала робота, нібито знайшов дівчину, - розповідає родичка, яка не захотіла представитися. - Недавно купив в Кривому Розі квартиру, частково в борг. Потім віддавав цей борг, батькам допомагав, передавав їм гроші. Хороший хлопчик був, - плаче жінка.
В останню путь Танковського проводили з усіма почестями. Відмолював батюшка, грав військовий оркестр, стояв караул. Біля ніг покійного лежав синьо-жовтий державний прапор.
11 грудня Євгену мало виповнитися 35 років. Без надійного плеча залишилися мати, батько і молодший брат Андрій. Пробачити російським військовим смерті рідної людини вони не можуть. Близькі згадують, що в останніх розмовах Женя говорив, що перемога близька і вона буде за українською армією.
Саме завдяки мужності українських військових вдається стримувати подальшу агресію терористів на сході. Безперечно, такі, як Танковський, - це гордість Олександрії, і пам'ять про нього збережеться в поколіннях. Воїна поховали на Верболозівському кладовищі.
За матеріалом блогу Моя александрия
