Один вечір серед сектантів або у що вірять кіровоградці?

Згідно обіцяному на білбордах та листкам роздаткової реклами, Кіровоград мав порятуватися від «родових проклять», самотності й болячок протягом двох щасливих вечорів (27, 28 липня) на зустрічі з пастором Андрієм Буяніним. До речі, минулого тижня на «Акулі» вже був опублікований матеріал на цю тему, в якому порушувались, в основному, питання законодавчого характеру. Який же він із себе, новий спаситель нації, чим лікує, а головне, чи просить гроші за свої послуги, вирішено було «промоніторити» спеціально.

Читайте також: Осторожно! Кировоградцев активно заманивают в секту?

Отже, вечором судного дня я стояла на сходах тієї самої державної установи, в актовій залі якої і мав відбутися захід. Рівно за півгодини до початку на узбіччі дороги припаркувався фургончик. Кілька осіб циганистої національності взялися розвантажувати стільці й музичну апаратуру. Показалися хлопці з організаторської групи. Усі при параді, в костюмах «с отливом». Циганчукуваті також. Не забарилася і паства. Заходжу, роззираюсь у пошуках зручного місця. Проте, самостійно зробити це мені не дають…

Справа в тому, служителі церкви «Еммануїл» опікуються своїми вірянами, буквально як дітьми малими. Уже на вході наштовхуюсь на жінку в хустці. Без зайвих церемоній та хапає мою руку і починає енергійно розтирати аж до ліктя, приказуючи: «Не бійся, тобі тут поможуть. Молоді теж приходять. Бачиш? Нічого соромитись! Ми допомагаємо!». «Психологічний якір – стандартний прийом НЛП-технік», - прокоментує епізод одна знайома, психолог за освітою, але мене тоді навідали асоціації з турецькими банями. Принаймні, там би її масаж виглядав куди доречнішим. Просуваюсь далі. Стілець із краю… Кидаю на нього сумку... 

Актова зала будинку профспілок не більша від інших приміщень того ж призначення у школах. Приблизно 300-350 глядацьких місць, два широкі проходи попід вікнами... Контролювати обстановку у залі, що поки наповнилася лише на половину, доручено аж 14 наглядачам із «служби безпеки» та кільком жінкам із «служби порядку». Оперативні. Як не ховалася зі своїм фотиком, нараз вискакували, ніби джини з пляшки, наказуючи нічого не знімати. За двері, правда, не просили. Ну хоч так...

Програма спасенного вечора складалася, в основному, із молитв-медитацій та колективного виганяння духів хвороб. Так, у марсіанському словнику пастора Буяніна знайшлися духи інсульту та діабету, дух сумнівів, внутрішнього дискомфорту, і навіть дух «плохих почек». Медичні описи стану хворих теж кульгали на обидві ноги: наприклад, під час магічного сканування публіки і заплющеними очима, Буянін побачив «цибулини туберкульозу», що «випадали і кришилися» із легенів одного чоловіка. А декілька анонімних жіночок на задніх рядах дістали вирок «закупорки тазу».

«Люди страждають від самотності, хвороб, переживають кризу свого бізнесу, адже намагаються залагоджувати наслідки проблем, замість того, щоб з’ясовувати причину». Основна причина – «ураження духу»; своєю чергою, дух людський дістає ураження «через підступи ворожок та чорні думки, що їх насилає нам диявол». Ми також можемо «відробляти» гріхи своїх батьків. Фактично цими короткими трьома рядками і вичерпувалась вся інформативна частина заходу, решта – доволі невміла склейка із біблійних висловів та серіального мила, що по-новому переказує сюжети притч Старого Заповіту, трохи залякувань і безконечні славні… Встав, проспівав, сів, встав, проспівав, сів, встав, проспівав, сів…

---

Кульмінація. Мої сусідки в екстазі – ллють сльози і розхитуються в такт музиці. Зі сторони здається, що новину про воскресіння Ісуса Христа вони взагалі вперше почули. Мужички кваплять: «Изыди, демон! Вон! Изыди!». Синіми губами плямкають свої молитви дідусі-сердечники… Кінець-кінцем, маестро оголошує початок сеансу вигнання бісів для всіх бажаючих. Під сценою поволі збирається черга.  Буянін кладе долоню на чоло людини, щосили трясе ним, а другою рукою виконує різкий замах під живіт. Всі ці дії супроводжуються оглушливим криком, після чого віряни, як горобці побиті градом, тихо влягаються на підлогу. Змотивувати страждальців на швидке «розколювання» допомагає дівчина, яка сходить слюною та істериками, а потім, коли всіх демонів нарешті подолано (відтак, пришов час і собі безсило впасти), тісніше натягує спідничку та шукає очима чистішого місця для приземлення (!). Можливо, їй дошкуляв якийсь дух охайності, наприклад, демон фосфатного «Тайду»? Особливо повеселив випадок бабусі з виразкою шлунка, чиїх демонів ніяк не вдавалося ідентифікувати - старенька по ворожкам ніколи не ходила і гороскопами не цікавиться, бо взагалі газет не виписує. Блискуча дедукція пастора зрештою вивела його на висновок про «духа іделопоклонництва», оскільки жінка колись «розділила трапезу із мерцем» під час відзначання поминальних днів… А у Вашій сім’ї є звичай прибирати могилки родичів, залишати там якусь гостину? Тоді начувайтесь. Буде боляче… 

Та перш ніж підмінити Ван Хелсінга на його законній роботі, балашівський пророк вирішив все-таки трохи розповісти про себе. Розчуленій публіці запропоновано піонерсько-табірну страшилку про великого грішника, туберкульозника і наркомана, якому одного разу зійшло боже одкровення. Він побачив, як над Кіровоградом «постав престол смерті» і «безчестя заводнило його вулиці», а згодом це видіння змінилося іншим. Чорні хмари бісів та депресії зійшли – засіялось біле світло. Нарешті зрозумів, що є обраним. Потім чогось поплівся до ворожки - за тлумаченням, але та, як «слуга диявола», прогнала чоловіка. Однак, скільки ж йому виповнилось на той момент (31 чи 28 років), і що саме він робив – вживав наркотики чи пиячив, чи, можливо, все одразу – зрозуміти було важко.

Кажуть, за дурощі необхідно платити. Відтак, кіровоградці живуть у повній згоді між собою: розумніші дурять, а наївні – охоче викладають гроші за радужні хмарки мильних бульбашок. До Буяніна звертались юнаки з суїцидальними намірами, хворий на рак простати і жінка, яка потребувала негайної операції на аорті… На кіровоградському сайті церкви «Еммануіл» є рубрика «Пожертви», на якій викладені реквізити банківського рахунку для оплати послуг такого окозамилювання. На щастя, я не добула фіналу вистави (черга на зцілення була надто довгою – вже й циганчуки взялися розганяти бісів), проте впевнена, ця інформація теж була озвучена.

Валентина Головань, спеціально для медіапорталу «Акула»