Україна, Хорватія, РНБОУ, миротворчий, контингент

Неоголошена війна: Україну врятують за хорватським сценарієм?

19.02.2015 | 12:12
2189

Події під Дебальцевим на вчергове продемонстрували всьому світу підступність донецьких бойовиків та їх російських кураторів. Вони ще раз довели – мир на Донбасі цікавить їх менше за все. А якщо врахувати ескалацію конфлікту поблизу Маріуполя і навіть обстріл цього міста зі сторони моря, зафіксований незалежними спостерігачами сьогодні вранці, виправдано можна стверджувати – угода про перемир’я, підписана у Мінську, не варта навіть ціни паперу, на якому вона надрукована.

З приводу усіх цих подій Президент України скликав позачергове засідання Ради безпеки та оборони. Обговорення ситуації в Україні довгим не було – добре зваживши усі «за» і «проти» РНБОУ вирішила звернутись до Організації об’єднаних націй та ЄС з проханням розмістити на території нашої держави (читай – в зоні конфлікту) миротворчих контингентів. «Було розглянуто питання та ухвалено рішення звернутися до ООН та ЄС щодо розгортання на території України операцій з підтримання миру та безпеки», – повідомив під час брифінгу секретар РНБОУ Олександр Турчинов. Також під час засідання було прийнято рішення ухвалити зміни до закону про правовий режим воєнного часу, адже нинішня його редакція не відповідає викликам часу.

Судячи зі звернення про розміщення в зоні конфлікту іноземних миротворчих контингентів, досягти миру в Україні вище керівництво держави планує за хорватським сценарієм, адже 23 роки тому ця країна пережила події, дуже схожі на наші сьогоднішні реалії.

Взагалі між Хорватією та Україною є багато спільного, в першу чергу – схожа історія. Як і ми, хорвати завжди мали сусідом країну, що живе імперськими амбіціями. Адже серби марили (і марять нині) «Великою Сербією» не менше, ніж росіяни своїм «Русскім міром». Загалом хорвати у складі Югославії терпіли такі самі утиски від сербів, як і українці від росіян.

У Хорватії серйозні проблеми розпочалися з першими кроками до незалежності у 1990 році. З одного боку, Сербська республіка намагалася зберегти свою гегемонію в Югославії, і усіляко не відпускала Хорватію. З іншого боку, у самій Хорватії сильних обертів набрав сепаратистський рух місцевих сербів. Їх кількість була порівняно незначною, але «п’ята колона» при підтримці «старшого брата» змогла розпалити майже громадянську війну. Так, сербські сепаратисти намагалися відділити Далмацію – південний схід Хорватії. Їм навіть вдалося проголосити там Сербську Автономну Область Країна. Хорватія була розділена, та її жителі все ж змогли 25 червня 1991 року проголосити свою незалежність. У відповідь Слободан Мілошевич оголосив «братньому народу» війну. Оскільки вся армія була під його контролем, «освободітєльний поход» сербів був спрямований переважно проти цивільних. Мілошевич цілком закономірно вважав, що з легкістю може розгромити повстанців. 25 серпня 1991 року численна та добре озброєна сербська армія атакувала прикордонне хорватське місто Вуковар. Розпочалася одна з найбільших і триваліших битв, яка по суті переломила хід сербо-хорватської війни. 

Протягом трьох місяців місто було в облозі ворога, який переважав за чисельністю. Сербська армія, що оточила Вуковар, нараховувала у різні періоди від 30 до 80 тисяч солдат, які мали на озброєнні 1500 танків, близько тисячі одиниць артилерії та багато іншої військової техніки. Кількість солдатів і зброя виявилися не вирішальними факторами у цій битві. Невеликі хорватські загони у постійних вуличних сутичках завдавали агресорам відчутних втрат. Важка техніка на вулицях міста була малоефективною. Армія не могла рухатися далі у глиб країни. Сербам постійно доводилося перекидати війська до нескореного Вуковару. Роль такого відчайдушного спротиву важко переоцінити – ополченцям вдалося втягнути агресора у виснажливі бої, завдяки чому серби втратили можливість «хорватського бліц-кригу», натомість понесли величезні втрати. Що ж стосується Хорватії, то затримка ворога на три місяці дала змогу розбудувати фактично з нуля свою армію. Сербська агресія та героїчний захист Вуковару викликали небачене єднання нації та хвилю загальної мобілізації населення.


Бій за місто тривав 87 днів. Зрештою сербам вдалося взяти Вуковар, але це сталося лише після майже повного знищення міста. І незважаючи на те, що повернути Вуковар хорвати не могли аж до 1998 року, для сербів це була піррова перемога. Ця битва знекровила армію агресора, що відобразилося на подальшому розвитку подій.

Починаючи з січня 1992 року аж до травня 1995-го Хорватії вдалося зупинити сербську агресію з наступним розміщенням миротворців ООН вздовж лінії припинення вогню. До середини січня 1992-го воєнні дії в Хорватії припинилися. Відповідно до статей перемир'я, під контролем сербів залишилася 1/3 території Хорватії. З метою роз'єднання хорватських військ і збройних формувань сербів під егідою ООН була створена смуга шириною в три кілометри, куди вводилися миротворчі сили. На цей час близько півмільйона хорватських біженців залишили територію Сербської Крайни й переселилися в Хорватію. Ця країна почала накопичувати сили та розбудовувати армію. А переговори з Сербською Крайною, яка мала автономію, до конструктивну не дійшли.

4 серпня 1995 року президент Хорватії Франьо Туджман виступив із заявою, в якій відзначив, що у зв'язку з безперервними обстрілами хорватських міст і провалом спроб мирного вирішення конфлікту «Хорватія змушена розпочати воєнні дії» для відновлення хорватського суверенітету над зайнятими сербами територіями. У цей же день було розгорнуто великомасштабну наступальну операцію під кодовою назвою "Буря", під час якої встановлено контроль над більшою частиною території Сербської Країни. За допомогою цієї операції всього за 84 години було відновлено хорватський конституційно-правовий порядок на всіх захоплених сербськими сепаратистами територіях, окрім східної Славонії.

«Буря» разом із з операцією «Блискавка» стала ключовою військовою акцією, що поклала край вітчизняній війні в Хорватії. Протягом операції за участю майже 200 000 хорватських вояків визволено 10 400 квадратних кілометрів або 18,4 відсотка від загальної площі Хорватії.

Петро Маліцький

01.07.2019 08:25
У Кропивницькому кандидат від «Слуги Народу» запропонував підписати Меморандум про чесні вибори колегам. Про це Олександр Дануца написав на своїй сторінці у Фейсбуці, передає «Акула». За...
29.06.2019 13:15
У Кропивницькому опоненти використовують "чорні" технології проти кандидата з команди Президента Зеленського.Про це на своїй сторінці у Фейсбуці написав кандидат у народні депутати від партії "Слуга...
07.02.2019 16:00
Кропивницька депутатка Катерина Шамардіна отримала в оренду на 25 років земельну ділянку  площею 0,100 га по проспекту Винниченка, 2 у обласному центрі. Відповідний проект рішення...
07.02.2019 13:43
Депутат Ігор Волков більше не є головою бюджетної комісії.Відповідне рішення про припинення повноважень Волковим голови комісії з питань бюджету, фінансів, планування та соціально-економічного...
31.01.2019 15:58
Кропивницький депутат Віталій Бєлов вийшов з фракції партії УКРОП у міській раді.Повідомлення депутата зачитав міський голова Андрій Райкович на початку сесійного засідання сьогодні, 31 січня,...