Воістину, велике бачиться на відстані: як великі люди, великі справи, так і великі міфи. Як наприклад, вигоди від приєднання чотирьох міських водоканалів до водогону «Дніпро-Кіровоград». Жителі області пам’ятають минулорічні тріумфальні заяви екс-губернатора Сергія Ларіна і молодого, але раннього колишнього першого зама голови облради, кандидата в народні депутати Олександра Шаталова, котрі вихваляли один одного за «мудре» рішення, як відомі глібовські зозуля і півень. Головним критерієм, за яким оцінювався успіх реорганізації водопровідного господарства Кіровоградщини, це єдиний для Кіровограда, Знам’янки, Олександрії і Світловодська тариф на воду на рівні 7,40 грн. за куб.
«Вже нині можна з упевненістю стверджувати, що прийняте рішення про об'єднання водоканалів є об’єктивним, ЕФЕКТИВНИМ і необхідним, адже це дозволило знизити ціни на воду для 3-х міст обласного підпорядкування і не допустило підвищення ціни на воду в Кіровограді до 8 грн.25 коп.», - цитували Шаталова і обласні багатотиражки, і кишенькові провладні районки. І хоча відповідне рішення про єдиний тариф приймала Національна комісія з регулювання ринку комунальних послуг, названі діячі неодноразово підкреслювали, що приклали до цього руку. Таким чином, заробили собі додаткові бали, в надії через півроку обміняти їх на підтримку виборцями Партії регіонів та її висуванців на парламентських виборах. Крім того, цей тариф на момент прийняття, у березні 2012-го, став головним аргументом для місцевих рад, які повинні були завершити процедуру злиття водоканалів та ОКВП «Дніпро-Кіровоград» в одне ціле. Єдине, що тоді наштовхувало на думку про популізм чистої води, це обмовка Ларіна. «Звісно, тариф не покриває усіх витрат ОКВП «Дніпро-Кіровоград», яке сьогодні рухається у напрямку оптимізації та скорочення витрат для технічного переоснащення», - якось зізнався він під час сесії обласної ради. «Але ми не мали іншого виходу, інакше сьогодні одержали б три водоканали-банкрути, крім Олександрії», - сказав він.
Яким чином покриватиметься різниця між прийнятим і економічно обгрунтованим тарифом, ні у кого не виникало запитань. Адже Ларін запевнив, що підприємство модернізуватиметься і за рахунок цього скорочуватиме свої витрати.
Але після нового року на офіційному сайті обласної ради проскочила інформація, яку при тих оптимістичних розкладах, у яких нас переконували, можна було пояснити тільки тим, що успішну ініціативу господарників області зурочили капосні «папєрєднікі». В повідомленні, зокрема, йшлося про те, що профільна депутатська комісія обласної ради обговорила критичну фінансову ситуацію, що склалася на підприємстві через прийняття Національною комісією з питань регулювання ринку комунальних послуг економічно необгрунтованого тарифу. Одним словом, після виборів на «Дніпро-Кіровоград» повернулася руїна. Але вже через день інформація з сайту зникла. Однак шила в мішку, як відомо, не втаїш. Нещодавно Пенсійний фонд назвав ОКВП «Дніпро-Кіровоград» найбільшим комунальним підприємством-боржником, борги якого сягають майже трьох мільйонів гривень, а страховий стаж працівників зараховано тільки по лютий нинішнього року. З чого можна зробити висновок, що борги по зарплаті на підприємстві в рази перевищують зазначену вище суму заборгованості до ПФ. Влада ж самоусунулася від розв’язання проблем підприємства. Єдине на що вона спромоглася – це дати дозвіл на кредит у розмірі двох з половиною мільйонів гривень для погашення боргів перед Пенсійним фондом.
Говорячи по правді, дітище Ларіна і Шаталова було слабким і хворим від самого початку, оскільки успадкувало борги і проблеми всіх водоканалів разом узятих. Про це, зокрема, генеральний директор підприємства Роман Ілик вів мову в Олександрії ще в липні минулого року, агітуючи громаду дати дозвіл «здатися» на милість приватного інвестора. Апелюючи до присутніх, Роман Ігоревич зазначив, що тариф на послуги водопостачання та водовідведення не дає можливості покрити багатомільйонні борги минулих років, які утворилися в результаті об’єднання водоканалів (Кіровоград – 34,5 млн. грн., Світловодськ – 20,5 млн. грн., Олександрія – 9,9 млн. грн., Знам’янка – 5,4 млн. грн.). Як вихід, пропонував залучати інвестиції в оновлення основних засобів приватних структур, а також заключити договір про спільну діяльність із ТОВ «Концерн «Комунальні системи України», що відомене скільки як інвестор, стільки як підприємство для викачки грошей з населення (на зразок тих, в чиїх руках уже побував кіровоградський водоканал та ТЕЦ). Власне, в цьому, на думку декого з депутатів обласної ради, і криється господарська політика обласної влади по відношенню до «Дніпро-Кіровоград». На їхню думку, підприємство цілеспрямовано доводять до банкрутства, аби за прикладом «Київенерго» віддати у приватні руки. Низький тариф був приманкою, на яку купилися депутати місцевих рад, коли давали згоду на об’єднання водоканалів в одну структуру, механізмом банкрутства, а також приводом для піару окремих чиновників. Ось така вимальовується багатоходівка. Чим вона загрожує жителям області, можна зрозуміти з прикладу того ж «Київенерго», яке «врятували» від банкрутства, передавши під контроль Рината Ахметова. Вже невдовзі головний акціонер колишнього банкрута одержав півмільярда дивідентів, а кияни – постійний головний біль: то плановий ремонт мереж розтягується на місяць, то цілі райони без попереджень і пояснень відключають від світла, то збираються відключати від електропостачання метро. І ніякої управи на монополіста. Якщо і в нас все відбуватиметься за тим же сценарієм, то чи інвестор погасить борги підприємства, а ми за співзвучний з улюбленою на весіллях піснею тариф – 7,40 розрахуємося з сповна.
Сергій НЕБОРАК, спеціально для медіапорталу «Акула»
