«Севастополю засуха не грозит, пока есть доблестный Черноморский флот». Це не гостроязикий Вова Зеленський так жартує, це заголовок статті на севастопольському медіа-ресурсі ForPost і цитата з обіцянки в. о. губернатора міста Сергія Міняйла. По ідеї, посадовець такого високого рангу мав би сто разів зважити кожне слово, перш ніж воно випурхне із вуст, та очільник Севастополя цим не переймається і своїми непродуманими репліками кидає чорну тінь на непереможну армаду. Героїчну армаду! Вона покрила себе немеркнучою славою, коли затоплювала свої іржаві корита в озері Донузлав, аби звідти не вийшли українські судна. І що, величний флот тепер, коли воювати немає з ким, переключиться на приземлену справу поліпшення міського мікроклімату? Адже засуха в перекладі з російської – це посуха, відсутність опадів у Севастополі зазвичай триває до жовтня-листопада. Невже, прикриваючись від пекучого сонця Андріївським прапором, моряки обстрілюватимуть горде місто з дощувальних установок? Чи не так пафосно – поливатимуть з брандспойтів? Невже із флотом так погано?Не так погано, а ще гірше. У в. о. губернатора просто негаразди з російською мовою. Він мав на увазі, що з допомогою флоту Севастополю вистачить питної води. Тоді точніше було б сказати, що «Севастополю жажда не грозит». А що цьому посприяє флот, то правда. Тільки якщо вчитатися в його роль у цій справі, то звання доблесного з ЧФ треба негайно зняти і замінити на... ну, на сантехнічний, землекопський, асенізаторський, якось так.У Байдарські долині є Чорноріченське водосховище, звідки вода своїм ходом збігає у севастопольські труби. Воно найбільше в Криму, а все одно воду з нього наразі городяни допивають і вона стрімко випаровується. Порятунок севастопольський губернатор побачив у допомозі моряків, що змонтують рятівну систему поповнення ставка. «Есть договоренность с Министерством обороны Российской Федерации. Там с ближайшей речки необходимо провести семь с половиной километров трубопровода, и проблема решена за 4-5 дней».Трубопроводами взагалі-то газ і нафту транспортують, а рідина для пиття-миття зазвичай по водогону рухається. Це капітальна комунікація, навіть на технічний проект якої потрібні мінімум 4-5 місяців. А за обіцяні 4-5 днів навіть каналізаційну гофру по поверхні прокинути ніхто не встигне, тим більше матроси. Але пан Міняйло не інженер. Тобто не цілий інженер, а тільки інженер-штурман за освітою і всього лиш віце-адмірал за званням, йому аби що бовкнути з метою уникнення паніки незадовго до виборів у місцеві законодавчі збори і заодно своїх морських попіарити.Севастопольці не пробачили своєму керівникові (котрий, по ідеї, має знати у підвідомчій місцевості кожну калюжу), що він не назвав річки-донора. Місцеві озброїлися циркулями, повтикали їх на карті в Чорноріченське водосховище, відміряли 7,5 км і почали шукати таємничу повноводну річку. Результат приголомшив: це або річки Кача чи Бельбек (улітку пересихаючі струмки), або Чорна, яка і так наповнює зазначену водойму, що із неї ще можна взяти?! Севастопольці нагадали, що в «засушливые годы всегда подсасывали днепровскую воду и альтернативы ей нет, невзирая даже на качество». Це крамольний натяк, адже дніпровська вода –то рідина бандерівська, не можна нею оскверняти чисті кримські потоки! Обачливіші патріотичні городяни запропонували прорити в Севастополь рівчак з джерела в Інкерманському монастирі чи навіть брати воду для міста з селища Цукрова голівка, адже там є… водопій для диких тварин! Бо як у горлі пересохне, то можна тимчасово чи й надовго забути застереження «Не пей, Иванушка, козленочком станешь».А найбільш сміливий варіант доливання майже порожнього Чорноріченського водосховища запропонував автор наступного коментаря: «Осталось узнать, какая речка протекает вблизи Министерства обороны РФ,а там фигня вопрос – 7,5 км труб,а дальше телепортом».Згодом в. о. губернатора оговтався після невиваженої заяви і щойно «виправився». Тобто, заявив: поки що потреби в допомозі Міноборони РФ нема, а брак води поповнять з майбутніх свердловин на глибині 230 (!) метрів, які вириють… ну колись вириють, це справа не одного дня. А поки що взяли аналіз води «из озера в Балаклаве» и якщо вона підійде, то поповнить Чорноріченське водосховище.Місцеві одразу опустили ідею свердловин: чим більше їх риють, тим швидше там засолюється вода (приклад – артезіани в місті Саки). А міфічне «озеро в Балаклаве» –то взагалі глум! У районі Балаклави (приморське містечко, що адміністративно належить Севастополю) є лише дві водойми розмірами із сільський ставок. Це озера Гасфорта (колишня каменоломня, де зараз тусуються байкери та рольовики) та водойма у Кадиківському флюсовому (вапняковому) кар’єрі, теж закинутому. Від першого озера до Чорноріченського резервуару 8,7 км, від другого – 11,2. Це по прямій. А через гори?! А яким шляхом ця вода перетече у Чорноріченське озеро, особливо якщо зважити, що флюсовий кар’єр знаходиться на 14 метрів нижче рівня моря? На тлі цієї губернаторської пурги навіть ідея флотського водогону здається вершиною хай-теку!Сніжана Казимирова
