АКУЛА MEDIA
крим, Україна, росія, армія, захищати

Крим: ніхто не хотів помирати

16.04.2014 | 14:29
1508

Українська армія в Криму… Чому вона не стріляла, не захищала територію своєї країни тими методами, під які заточується військо будь-якої держави? Чому багато українських вояків перейшли на службу в російську армію, хоча тих, хто цього не зробив, слава Богу, ніхто не з’їв. На це питання наразі немає відповіді, яка б влаштувала всіх. Тобто, щоб незалежно від результату всі погодилися: за  тих обставин  українські вояки не могли поводитися інакше і зробили все правильно. Так вважають далеко не всі; в гострі моменти «фельдмаршали клавіатури» у віртуалі махали шаблями, розчохлювали гармати, направляли на противника танкові колони, ескадрильї винищувачів, армади неіснуючих авіаносців і тупо кидали в ігнор заклики: «Якщо ти такий розумний, то сам бери автомат і вперед!» За нібито неграмотні дії в Криму вже в. о. міністра оборони з посади усунули, а питання «Чому не чинили збройного опору окупантам», залишається підвішеним.

Оскільки  присвоювати собі  роль фейсбучного експерта з усіх питань наразі не є моветоном, то і  на ґрунті певного знання кримських реалій спробую висунути кілька нефахових версій помимо тієї, що «не було наказу згори».

1. Російські вояки теж не стріляли і часом не можна було їх відрізнити від місцевих «самооборонців».

2. Російські  вояки в Криму не сприймалися як інтервенти – вони там були завжди! З часів розпаду СРСР, згідно з договором між Україною та Росією. У Севастополі часом здавалося, що більшість городян – це російські військові та члени їх родин. Всюди російські прапори. Російські і українські військові часто жили поруч, дружили, їхні діти ходили в одні школи. Словом, були як свої і не сприймалися як вороги…

3. Багато українських військових були з числа кримчан і розуміли: коли почнеться стрілянина, то постраждають їхні рідні, близькі, майно, інфраструктура малої батьківщини. І вони могли «пов’язати» товаришів по службі з інших регіонів, якби ті почали стріляти.

4. Українські вояки реально воювали тільки в Інтернеті і не мали навиків ведення реальних боїв. Військова служба сприймалася як просто робота і бойовий дух та готовність «захищати до останнього подиху» були  не на першому місці.

5. А кого захищати, якщо багато цивільних жителів Криму реально бачили в Росії гаранта свого райського життя і самі під неї, вибачте, підкладалися? У такій атмосфері  проросійські громадяни, кажучи м’яко, не потребували проукраїнських захисників.


6. Після зміни влади в Києві важко було зорієнтуватися, до чого приведуть міждержавні дипломатичні маневри. Адже країни можуть врегульовувати територіальні питання  таким чином, що потім  уцілілим воякам залишиться тільки бідкатися: «А за що, питається, воювали?»

 7. Українські військові «теж люди» і теж чули, що в Росії вищі зарплати і пенсії. І якщо їх одержати можна вже зараз, то чого б не скористатися моментом? Що, Росія може послати кудись воювати реально? Ну, то ще коли це  буде!

Росіяни не сприймалися як вороги не тільки кримськими вояками, а й багатьма в континентальній Україні. Єднало, подобається це комусь чи ні, спільне радянське  минуле. Багато хто має в Росії рідню та друзів. Всі українці знають російську мову, а людина, чию мову ти знаєш (незалежно від того, яка вона), уже сприймається як не зовсім чужинець. Цей механізм з точністю до навпаки спрацьовує у випадку етнічних росіян в РФ та в самій Україні. Ті з них, хто знає українську мову, значно менше або і зовсім не бояться «бандерівців». А оскільки багато українських росіян (у Криму надто, і військовики теж) і не прагнули оволодіти українською, то їх опір усьому українському частково психологічно вмотивований.

Довгі десятиліття Україну та Росію зліплював слоган «братні слов’янські народи». Чого гріха таїти, більшість із нас вважає так: раз брат, то це людина, яка ніколи не зробить тобі нічого лихого і завжди виручить  у скруті. І якщо країна братня, то теж, принаймні, не скривдить. Це одвічна фатальна помилка людства –думати, що  рідні по крові (чи по словесних деклараціях, як у міждержавних стосунках) завжди будуть на твоїй стороні. Ще Біблія засвідчила, що це даремні надії (Каїн та Авель). У Росії та й в інших країнах за часів монархії постійно душили, садили і різали рідню «за трон». Юристи знають, що найзапекліші війни ведуться між кровними родичами за спадщину. Дуже детально, навіть сказала б клінічно, описано братню любов у досі  популярному радянському бестселері Веніаміна Каверіна «Два капітани».

Раціональні люди перетворюють поразки в перемоги. Тобто, у кожній ситуації бачать якусь користь для себе. Крим майже безкровно (це велетенський плюс) розклав по поличках варіанти, що в армії треба докорінно змінити і чого не можна робити ні в якому разі. Тепер питання за тим, як ефективно реальні «фельдмаршали» застосують одержані уроки на практиці.

Сніжана Казимирова

20.08.2018 10:00
У Кропивницькому йде плановий ремонт доріг. Про це під час апаратної наради повідомив секретар міської Ради Андрій Табалова, передає кореспондент "Акули". У Кропивницькому запланований...
20.06.2018 11:30
Президент України Петрo Пoрoшенкo підписав Закoн України "Прo внесення змін дo деяких закoнів України щoдo удoскoналення oкремих питань прoхoдження грoмадянами військoвoї служби". Прo це...
08.06.2018 12:00
"Олександрійський педагогічний коледж імені В.О.Сухомлинського" набув керівника у особі виконуючого обов'язки директора закладу Анатолія Литвина. Про це повідомляє кореспондент «Акули». ...
08.06.2018 11:30
Сьогодні, 8 червня, на пленарному засіданні сесії Кіровоградської обласної ради стало відомо, що депутат обласної ради від "Опозиційного блоку" Вартан Абрамян може достроково припинити власні ...
08.06.2018 11:00
На один з округів на Кіровоградщині у 2017 році було виділено в десять разів більше коштів субвенцій. Такі результати дослідження виділення субвенцій з державного бюджету в одномандатних округах...