заснування, москва, Київська, Русь, історики

Кремлівська історія: як рятують «прадавню» Москву. ФОТО

02.02.2015 | 14:10
1369

За словами директора Київського Агентства моделювання ситуацій Віталія Бали, назріла необхідність термінової перебудови інформаційно-просвітницької роботи в Україні і за її межами, щоб протидіяти агресивній московській пропаганді і перекручуванню історичних фактів. У підручнику історії для учнів 6 класу у школах РФ вже немає визначення «Київська Русь», а є «Древня Русь», потім «Московська Русь». Тепер перед археологами поставлено завдання почати якісь розкопки і спробувати «зістарити» Москву хоча б на два сторіччя. Для кремлівських маніяків вкрай неприйнятно, що син київського князя Володимира Мономаха Юрій Довгорукий заснував Москву. «Це дуже серйозно», – зауважує Віталій Бала і наголошує, що протидіяти пропаганді та зумисному перекручуванню фактів потрібно усім світом і цілеспрямовано.

Не того увічнили?

1947 року столиця колишнього СРСР Москва відзначала 800-річний ювілей з часу свого виникнення. Серед заходів, які намічалося провести, було встановлення пам’ятника засновникові міста – синові Великого київського князя Володимира Мономаха Юрію Довгорукому. Але тодішній керівник країни Йосип Сталін дозволив лише виготовити ювілейну медаль та закласти камінь на місці майбутнього пам’ятника, його відкриття відкладалося. Причина не пояснювалася – Сталін нікому своїх намірів не розкривав. Все змінилося через рік після смерті «батька усіх народів». Його наступник Микита Хрущов не хотів чекати: новоспеченому главі КПРС і держави слава була необхідна негайно. А, значить, потрібен привід для резонансного галасу. Його кремлівські підлабузники нового «вождя» Микити знайшли без проблем, вигадавши штучний, але вагомий ювілей – 300-річчя Возз’єднання України з Росією (до речі, при Сталіні терміну «Возз’єднання» не існувало – офіційно писали «Приєднання). Серед Хрущовських заходів пам’ятник Довгорукому мав виконати подвійну роль: і про ювілей столиці згадати, і «споконвічну дружбу двох слов’янських народів» скріпити. Весною 1954 року пам’ятник урочисто відкрили.

Пам’ятник Юрію Довгорукому у Москві

Попервах він вважався одним з головних символів міста, за ним постійно доглядали, водили екскурсії, дата заснування Москви була непорушною, вона позначалася у шкільних підручниках, історичній літературі, енциклопедіях, наукових трактатах. Та незабаром аж надто гучне відзначення ювілею «з’єднання України з Росією» і кілька заходів всесоюзного масштабу, влаштованих Хрущовим, вилізли йому боком. Насамперед, ті ж підлабузники-хамелеони, які терміново з вірнопідданих Микити Сергійовича перекинулися на уславлення «дорогого Леоніда Ілліча Брежнєва», звинуватили «волюнтариста Хрущова» у передачі «під п’яну руку» Україні Криму. А російські націонал-шовіністи, якими завжди аж кишів Кремль, притягнули до цього вигадану ними теорію про помилковість визначення дати заснування Москви: як то може бути, щоб столиця великоросів виникла пізніше Києва та ще й заснована сином київського князя.  

Хазяїн дав команду «Ату!»

Якщо за часів правління КПРС московським самодурам-шовіністам не давали розгорнути свою ксенофобську діяльність «за повною програмою» – партія хоч зовні дотримувалася курсу «дружби і єдності народів СРСР», особливо українського і російського – то після розвалу Радянського Союзу «великороси» розшукали на смітнику історії вигадки психічно хворих захисників розробленої ще у ХІХ столітті теорії «русского мира» і намагаються реанімувати її у сучасному світі. Засобами і способами не нехтують ніякими. У расистську орбіту потрапив і пам’ятник  Довгорукому. Свою українофобську дурість найбільше проявив міський голова Москви Юрій Лужков. Усю свою злобу і ненависть до нас він вилив… на пам’ятник. Вимагав його знести, оскільки меморіал перекручує дійсність. Москву, горланив цей вгодований кабанець, не міг заснувати київський князь, бо Москва виникла значно раніше Києва і не входила до складу Київської Русі, та й самої такої Русі ніколи не існувало. І наказав розшукати «справжню» історію заснування білокамінної та її засновників. Ідею біснуватого «мера» перехопив диктатор Путін.  

Меморіальна дошка на церкві Спаса на Бересті у Києві

Хазяїн дав команду «Ату!» Вірні пси кинулися на пошуки. Особливо старається філософ, політолог, публіцист фашистського напрямку, право-радикальний екстреміст Олександр Дугін, засновник ідейного руху «неоєвразійства», у основу якого покладено  геополітичну великодержавницьку доктрину з Московською імперією на чолі. Йому до пари історик, філолог і політик Юрій Жуков. Той Жуков, який свого часу у московській «Литературной газете» «філософствував»: «Последователи бандеровцев культивируют западно-украинский диалект вместе с политическими взглядами и оценками, пытаются вытеснить все русское. Буквально на днях националисты пытались захватить в Кировоградской области храм Московского патриархата» (кіровоградці пам’ятають події, пов’язані з спробою духівництва Московського патріархату захопити храм української православної церкви у Новоархангелську). Та найбільше рвався з ланцюга російський письменник з українським прізвищем Василь Танасенко. Цей лужковсько-путінський лакей вирішив зробити науковий переворот в історії, хоча знається на ній, як білий ведмідь на пустелі Каракуми.

Розкопки на Кіровоградщині (Новоархангельський район)

Ой, чий то Данило?..  

Вступати у полеміку з дилетантами в історичній науці, тим більше – коли вони виконують замовлення, вважаю принизливим для себе. Але те, що несуть новоявлені московські «дослідник» Київської Русі, замовчувати неможливо. Для них літописи, зокрема «Повість минулих років», є підробкою і, ясна річ, ніколи не писалися Нестором Літописцем. І перша згадка про Москву, подана у цьому джерелі, теж не відповідає дійсності. Ці «мудреці» впали до такого абсурду, що відкидають звернення Довгорукого до свого союзника Святослава Ольговича, наведені у «Іпатському літопису»: «Прийди до мене, брате, у Москов». Від цієї літописної згадки за 1147 рік і вели час заснування Москви перші історики Росії В. Татищев, М. Карамзин, всі наступні дослідники. На свідченнях першоджерел і відзначалося у 1947 році 800-річчя Москви і встановлено пам’ятник її засновникові Юрію Довгорукому. Нікому аж до безглуздого Лужкова та його послідовникам навіть у голову не приходило брати під сумнів першоджерела, зміст яких спростувати неможливо.

А ось сучасні російські «історики» наважилися. Вони «на історичних фактах» доводять росіянам через підручники для 6 класу, що засновником Москви є зовсім не київський князь, а… російський, на ім’я Данило. Якого Данила міфотворці мають на увазі? Історії відомі два князі з такими іменами. Молодший син Олександра Невського, перший удільний князь Москви, родоначальник московської лінії Рюриковичів. Московська церква возвеличила його до лику святих ще у 1791 році. У 1997-му на честь 850-річчя Москви у столиці РФ за наказом Лужкова відкрили величний пам’ятник. Після відставки злодюжки-мера «світлі голови» Кремля оговталися. Адже Данило Олександрович народився 1261 року – саме тоді, коли його батько, Олександр Невський, був Великим князем… київським. Два фантастичні «проколи» допустили ненависники України: насамперед – як не крути, а від заснування Москви київськими князями нікуди не дінешся. До того ж вік «зореносної» зменшується на цілі півтора століття, тобто – ще більше віддаляється від часу заснування Києва. Замість «старіння» сталося «омолодження».  

Ще болісніші перспективи вимальовувалися з іншим князем Данилом – Галицьким. Від однієї згадки про це ім’я московських фальсифікаторів історії кидає у холодний піт. Адже прізвище Данила походить від Галицько-Волинського князівства, правителем якого він довгий час був. За правління Данила Галицько-Волинська держава, маючи кордони по Карпатах, Дніпру та Дунаю, була найбільшою державою у Європі. Римським папою Данило був коронований на короля усією Русі. А як їм, шовіністам, пережити неймовірний жах: на території того самого Галицько-Волинського князівства, у теперішній Івано-Франківщині, народився не хто інший, як сам Степан Бандера. При згадці такого нащадка князя Данила московських знавців історії може паралізувати.


Князь Данило Галицький

Словом, обидва Данили для засновників Москви не підходять за всіма ознаками. І тоді на допомогу безпорадним історикам приходить мало відомий у літературних колах згадуваний уже письменник Танасенко. Він оголосив усі існуючі з часів Київської Русі і дослідження російських істориків минулого фальшивими та розшукав у нетрях архівів зітлілий від часу мотлох, який серйозні дослідники ігнорували і гидували брати до рук. Танасенко називає їх «відомими джерелами». До них відносить «Літописну книгу» та «Сказання про початок Москви і Крутицької єпископії». У них викладаються події так званого Смутного часу від царювання Івана Грозного до Михайла Романова (середина XVI – друга половина XVII століть) одним з головних героїв яких є вигаданий невідомими авторами «Великий князь Данило Іванович». Насправді, за свідченням «Літописної книги» «…проявися в северных градах мятежник некий, прозвася царевичем Дмитрием, его же на Москве убише». Так ось авантюрист-історик використовує «відоме джерело». У нашого народу про таких кажуть «не до ладу, не до прикладу, поцілуй, бабо, димар». Справді, убили якогось бунтівника, що називав себе князем (на зразок Пугачова) у місті, заснованому… ним самим 500 років тому. Так «історик» Танасенко установлює «історичну справедливість». Хоч «не до ладу, не до прикладу», зате є «Древня, Московська Русь» і написана ним книга у кількох томах, за яку і грошики відхопив, і славу здобув.  

Так де ж копати будете?  

Московські ідеологи поставили перед археологами завдання почати розкопки, які б дозволили «зістарити» Москву хоча б на два сторіччя. Дуже вже хочеться несамовитим великодержавникам зробити місто столицею об’єднаного «руського світу». Для цього вона неодмінно має бути старшою ненависного шовіністам Києва, у якому живуть самі фашисти і бандерівці. Ось тільки ні дугіни з жуковими, ні танасенки з патріархами кирилами ніяк не визначать місце розкопок. У Європі де не копни – натрапиш то на державні утворення франків, готів, полян з древлянами та уличами, антів чи скіфів. Азія забита аріями, шумерами, китайськими хуннами та монголами. Русь, якщо трапляється, то як не Київська, так Карпатська. А конче потрібна Московська, чи хоча б Древня. Як її шукати, де розкопки вести?

Панове москалики. Раджу звернутися до ваших істориків – авторитетів минулих віків. Василя Ключевського, наприклад, (1841-1911). Протягом століття ім’я професора російської історії користується великою популярністю, наукові твори його видавалися багатотисячними тиражами. Почитайте його нарис «Етнографічні наслідки російської колонізації верхнього Поволжжя…» «Великорусское племя вышло не из продолжавшегося развития… старых областных особенностей, а было делом новых разнообразных влияний, начавших действовать после этого разрыва народности, притом в краю, который лежал вне старой коренной Руси и в ХІІ в. был более инородческим, чем русским краем… Финские племена водворялись среди лесов и болот центральной и северной России еще в то время, когда здесь незаметно никаких следов присутствия славян… Можно прочесть эстов, весь, мерю, мордву, может быть, черемис. В области Оки и верхней Волги в ХІ-ХІІ вв. жили три финские племени: мурома, меря и весь… На обширном пространстве от Оки до Белого моря мы встречаем тысячи нерусских названий городов, сел, рек и урочищ… Протва, Москва, Сылва, Косва и т. д… Наша великорусская физиономия не совсем точно воспроизводит общеславянские черты». Стаття надрукована у збірнику «В.О. Ключевський. Історичні портрети» московським видавництвом «Правда» у 1991 році.

Кіровоградська (Єлисаветградська) Чечора

Ось там, на територіях Оки і Верхньої Волги і копайте, панове. Може, щось знайдете «руське». При цьому загляньте на всяк випадок у «Повість минулих літ», де йдеться про апостола Андрія: «Сказав він ученикам своїм, які були з ним: «бачите ви гори сі? Так от, на сих горах возсіяє благодать Божа, і буде город великий, і церков багато воздвигне Бог». І зійшов він на гори сі, і благословив їх, і поставив хреста. І, поклонившись Богу, він ступив з гори сеї, де опісля постав Київ»… Відбулося це не пізніше 70-х років н. е. (Апостол Андрій Первозванний помер 77 року). А ще погортайте археологічні збірники, які видавалися у Росії допутінській. З них довідаєтесь, що «Київ має довгу і попередню історію, коріння якої проросло з трипільських часів». Якщо й цього вам буде мало, приїздіть на Кіровоградщину. Тут, на землях древнього Трипілля, 2014 року британські та українські археологи розкопали руїни стародавнього гігантського храму, збудованого близько шести тисяч років тому. Можливо, ви щось подібне викопаєте під Москвою, якщо будете шукати ІСТОРІЮ, а не «Руський світ». А ще покопайтеся у своїх улюблених «Сказаннях…» та «Літописних книгах». Може, знайдете відповідь на непросте питання: чому річка, що протікає у самому центрі сучасної Москви, і одна з околиць Кіровограда разом з річкою, носять однакову назву – Чечора?

Андрій Первозванний

Москва сльозам не вірить

І все ж «великоросам» вдалося «зістарити» Москву. Навіть не на століття – майже на два тисячоліття. Не вдається з історичною наукою – вдаються до астрології. Розрекламований російською пропагандою астролог Павло Глоба, попорпавшись у масі Всесвіту і порахувавши у ньому небесні тіла, плеснув порцію бальзаму на хворі серця кремлівських пророків. Він вирахував точну дату заснування Москви – 793 рік до нової ери. На цілих 40 років давніша самого Риму. Оце те, що «великоросам» треба. Ще кілька століть тому психічно хворий монах Псковського монастиря Філотей розвинув формулу про Візантію і Рим, які вже згинули, третій, тобто Москва, стоїть, а четвертому не бути. Московська церква поклала марення монаха у створення міфу про «руський світ». Глоба переплюнув Філотея: перший Рим – то Москва.

Андріївська церква у Києві

Деякі журналісти взяли під сумнів пророкування Глоби і звернулися за можливим підтвердженням до не менш видатного московського астролога Фелікса Величка. Сам лише титул пророка чого вартий. «Найстаріший астролог Росії, доктор хімічних наук, професор, лауреат Державної премії СРСР, академік Російської академії природничих наук, доктор астрології, почесний член Лондонської астрологічної ложі Всесвітнього теософського товариства». Так ось – цей лицар ордена брехні без містики і таємниць подає аж надто точну дату заснування Москви – 13 квітня 1413 року об 11 годині 30 хвилин за місцевим часом! Їм залишилося встановити прізвище засновника столиці «руського світу», а нам – підкинути ідею, що Русь хрестив Тібетський далай-лама на берегах Москви-ріки. І шизофренічне марення Путіна і його команди буде задоволено.  

Юрій Матівос, історик-краєзнавець

01.07.2019 08:25
У Кропивницькому кандидат від «Слуги Народу» запропонував підписати Меморандум про чесні вибори колегам. Про це Олександр Дануца написав на своїй сторінці у Фейсбуці, передає «Акула». За...
29.06.2019 13:15
У Кропивницькому опоненти використовують "чорні" технології проти кандидата з команди Президента Зеленського.Про це на своїй сторінці у Фейсбуці написав кандидат у народні депутати від партії "Слуга...
07.02.2019 16:00
Кропивницька депутатка Катерина Шамардіна отримала в оренду на 25 років земельну ділянку  площею 0,100 га по проспекту Винниченка, 2 у обласному центрі. Відповідний проект рішення...
07.02.2019 13:43
Депутат Ігор Волков більше не є головою бюджетної комісії.Відповідне рішення про припинення повноважень Волковим голови комісії з питань бюджету, фінансів, планування та соціально-економічного...
31.01.2019 15:58
Кропивницький депутат Віталій Бєлов вийшов з фракції партії УКРОП у міській раді.Повідомлення депутата зачитав міський голова Андрій Райкович на початку сесійного засідання сьогодні, 31 січня,...