Кіровоградський «Беркут»: герої мимоволі

У середу інформаційний простір України вибухнув новиною: кіровоградський «Беркут» відмовився виїздити в Київ для зачистки мітингуючого Майдану. Інформацію розповсюдив LB.ua, а потім і Цензор.пеt  з посиланням на «Рідний Кіровоград», який, у свою чергу, посилався на власні джерела. «Незважаючи на погрози і можливі санкції проти нас весь особовий склад – 220 бійців, відмовились вантажитись в автобуси і не виїхали на Київ, – розповів один з командирів». Так було сказано у повідомленні. Його підхопили й місцеві видання, зокрема інтернет-сайти. Очевидно, атмосфера у суспільстві була такою, що подібних повідомлень чекали і хотіли їм вірити. Та, мабуть, не один журналіст перепитав у колег: «А що це за «Рідний Кіровоград»? Це що – щось нове з’явилось?» Але цей сумнів не став визначальним. І інформація розлетілась по всіх усюдах.

Так, ні видання, ні сайту «Рідний Кіровоград» у нашому краї не існує (пошукові системи дають цю назву виключно зі згадкою про нашумілу інформацію про кіровоградських беркутівців). Є громадська організація з такою назвою, наближена до народного депутата Андрія Табалова. Її голова Артем Постолатій  стверджує, що ні він, ні його колеги не причетні до розповсюдження цієї інформації, але намір створити сайт з такою назвою  у них був, та поки що це лише намір.

Читайте також: Кіровоградський «Беркут» відмовився розганяти демонстрантів у Києві

Як би там не було, але повідомлення про геройство кіровоградських беркутівців розлетілося по світу. Ближче до обіду мені зателефонувала подруга, Наталка Селецька, колишня кіровоградка, а нині киянка: «Стою на Майдані, тільки-но оголосили, що кіровоградський «Беркут» відмовився виконувати наказ. Я ледь не розплакалась від розчулення. Так радісно стало за земляків! Молодці!» Колезі дзвонили знайомі українці з Австрії, перепитували чи правда це і теж висловлювали свою підтримку. Торговий агент косметичної фірми Ігор Герасимов: «Нам цілий день телефонують партнери, і крім ділових питань майже всі згадують про наш «Беркут»,  радіють».  Ясна річ, є люди, яким  це повідомлення не додало радості й оптимізму, але  вони публічно про це не говорять.

Та й у багатьох, хто радів, закрадався сумнів, адже досі кіровоградські  правоохоронці не відзначались ні громадянською позицією, ні високою національною свідомістю.

Читайте також: Кіровоградський «Беркут»: відмовився чи ні?

І цей сумнів буквально через кілька годин матеріалізувався: прес-секретар голови облдержадміністрації Вікторія Талашкевич у соцмережах спростувала це повідомлення, а начальник сектору громадських зв’язків УМВС в Кіровоградській області Віталіна Бевзенко й офіційно. Правда, жодної іншої інформації вона не повідомила. Ні кількісний склад кіровоградського «Беркуту», ні прізвищ чи контактів командирів, щоб можна було отримати інформацію з перших рук. Та це й не дивина. З будь-якого, хоч трохи резонансного приводу, від начальника сектора (інші  його співробітники взагалі не уповноважені нічого заявляти) можна  почути, у кращому випадку, тільки загальні слова.

Але ж шила у мішку не сховаєш. І уже під вечір у місті  люди знали, що ж насправді  відбулося. Обговорювали й те, що беркутівці отримують близько п’яти тисяч гривень на місяць. Гроші для Кіровограда немалі, тож їм є що захищати.

Валерій М., тесть одного з бійців кіровоградського «Беркуту»:

– В нашому обласному центрі цей підрозділ невеликий – 60 чоловік. У Київ вони поїхали, сиділи там в автобусі неподалік центру міста. У зачистках участі не брали, але й спеціального рішення про це не приймали. Їхній командир десь відлучився. А тут якраз підійшли мітингувальники з криками «Ганьба!», почали розгойдувати автобус. Командир телефоном відповів: дійте залежно від обставин. Вирішили від’їхати звідти, як кажуть, від гріха подалі.

Розповіді й інших людей, обізнаних з цією ситуацією, в основному, зводились до цього сценарію.

Очевидно, хтось із мітингуючих на емоційній хвилі переповів цей епізод комусь із журналістів і брехня пішла гуляти по селу. У даному випадку по країні й світу.

Отож, кіровоградський «Беркут», сам того не сподіваючись, опинився у центрі уваги настільки широкої аудиторії. Та як би там не було, і йому, і іншим правоохоронцям, очевидно, найближчим часом доведеться приймати відповідальне рішення: кого захищати – народ чи владу?