Реально – таких, як Кіровоградщина, мало знайдеться. Ну, візьміть для прикладу Західну Україну – там більшість впливових людей, депутатів, міських голів і двадцять років тому були в Народному Русі або симпатизували йому, і сьогодні мають стосунок до партій, які (нехай і з деякою натяжкою) можна назвати спадкоємцями справи та ідей Руху. Вони могли бути в партіях «Реформи і порядок», Українській народній партії, «Нашій Україні», в «Порі», взагалі були безпартійними. Але всім зрозуміло, що ідеологічно ці люди були по один бік барикад. Умовно кажучи, Степана Хмару чи Івана Зайця ніхто просто не може уявити в рядах ПР або КПУ.Погляньмо на інші регіони. Що на Донбасі, що в Криму біля керма багато років стоять люди, які майже завжди підтримують партії влади, і того, хто сильніший. Зараз вони мають партквитки Партії регіонів, а десять років тому у них були «корочки» Народно-демократичної партії чи СДПУ(о). Але категорично, різко у масі своїй вони переконань не змінювали, як внутрішніх, так і декларованих на публіку. Олександра Єфремова чи Бориса Колесникова і десять років тому неможливо було уявити з помаранчевою стрічкою на лацкані. Зовсім інша справа – люба Кіровоградщина!Від нашої області усього п'ять депутатів-мажоритарників у Верховній Раді. І майже всі як на підбір. Станіслав Березкін і Олександр Єдін ще кілька років тому були членами партії «Батьківщина», і за Юлю готові були порвати. Андрій Табалов не став чекати довго, і відразу після прийняття присяги дав зрозуміти, що ніякий не опозиціонер. Зараз намагається демонструвати, що він не такий насправді. Нишком навіть підтримує кіровоградський Євромайдан, там часто можна зустріти людей з його громадської організації «Рідна Кіровоградщина». Іноді видає якісь тексти про те, що не схвалює політику партії. Але красномовніше говорять результати його голосувань. За всі потрібні Януковичу і «регіонам» закони він тисне кнопку так, як треба. Депутат від Олександрійщини Сергій Кузьменко теж не так давно перебував у лавах поміркованої Народної партії. І колись навіть міг дозволяти собі покритикувати ПР і самого Януковича.Останній з п'яти – Віталій Грушевський... Усе частіше він має вигляд взагалі якогось непорозуміння. Начебто не зрадник, крім ПР ніде не перебував. Хоча хто знає? Навіть у всепроникному Інтернеті не знайти його біографії! Так, зустрічаються непевні натяки, що він виріс у Запоріжжі, десь вчився. Але чим і як займався – не зрозуміло. Цілком можливо, взагалі у лавах УНА-УНСО перебував, що зараз і приховує. Днями щось незрозуміле винесло його на сцену Майдану, де він про щось говорив. Так дивно говорив, що багато хто не зрозумів сенсу його слів. Трохи зрозуміліше він виступав на кіровоградському антимайдані, в той день, коли перелякана влада обклалася мішками. Але вже тоді у багатьох людей виникла підозра, що Віталій Анатолійович знаходиться під впливом благородних напоїв, а то й зовсім заборонених медичних препаратів. Здається, вже сам факт, що його занесло на Майдан, говорить про те, що він готовий вчинити так, як більшість його колег-депутатів від Кіровоградщини. Тобто зрадити. Коли вітер подме в інший бік. Голова облдержадміністрації Андрій Ніколаєнко теж ще не так давно був у «Сильній Україні» Тігіпка. Його попередник Сергій Ларін до ПР був найактивнішим діячем Народно-демократичної партії. Але ці так, все ж з того боку. А скільки голів районних адміністрацій перефарбувалися заради кар'єри? Керівник Бобринецького району Леонід Кравченко раніше був активним БЮТівцем, Анатолій Абрамов з Устинівської РДА – у «Нашій Україні». І так можна про кожного другого з очільників районів говорити. Про кожного другого тільки тому, що багато з них були безпартійними – просто тримали ніс за вітром. Зараз усі до єдиного – члени Партії регіонів. Мало не забули сказати, що багато хто зі згаданих у статті колись були членами КПРС, і хоч партквитки привселюдно після 19 серпня 1991 року не спалювали, але з легким серцем зрадили заповітам Ілліча.До чого всі ці слова? Та до того, що як тільки Януковича не стане при владі, скільки інтригуючих політичних трансформацій ми з цікавістю спостерігатимемо! Хтось сумнівається, що, коли раптом до влади прийдуть інші сили, то практично всі наші депутати і чиновники побіжать туди? І в «Правий сектор», і в Конгрес українських націоналістів вступлять, якщо треба буде. Хоча ні, у більшості своїй вони намагатимуться хоч тушкою, хоч опудалом пролізти в більш «спокійні» партії, але на той момент ідеологічно «правильні». Куди-небудь в Європейську партію Миколи Катеринчука для початку. А потім буде видно. Реально, озирніться навколо не спалювали чи багато в Кіровограді людей, які можуть по праву пишається тим, що ніколи не міняли принципів? Пригадуються тільки Сергій Запорожан, Василь Бондар... Мабуть, і все?
Петро Любчин
