АКУЛА MEDIA
реставрація, обласний краєзнавчий музей, Олександр Петік, Микола Ковальчук, Олександр Чорноіваненко, колекція Ільїна, Володимир Винниченко

Кіровоградщина: дрейф економної неекономності, Або за скільки можна відреставрувати музей? ФОТО

20.03.2014 | 19:12
511
20 березня в Кіровоградському обласному краєзнавчому музеї відбулись урочистості з нагоди відкриття реконструйованих приміщень виставкових зал. Як водиться, розділити приємність задоволення виконаною роботою адміністрація закладу покликала губернатора та декого з високих начальників в облраді. Компанію Олександрові Петіку вирішили скласти Микола Ковальчук та Олександр Чорноіваненко. 

 Натертий блиск паркету, оксамит і картини в тяжких багетних рамах. Краєзнавчий і справді переродився, сяє як великодня крашанка з ювелірної мануфактури Фаберже. «На цей день ми чекали довгих сім років, - схвильовано звертається до гостей Наталія Агапєєва, директор музею, - і тому сприймаю як не випадковий збіг те, що сьогоднішнє свято припадає на Всесвітній день щастя!». На слово перед камери заступає Олександр Петік. За неповний місяць його перебування на посаді губернатора журналісти, напевно, відзначили його ощадливого щодо емоцій, дещо сухого, але точного спікера. «Що ще тут сказати? Вам вдалося справді велике – відновити будівлю в час такої невизначеності... Звичайно ж, зичу тільки усього найкращого!». Натомість Микола Ковальчук довго за словами в кишеню не тягнувся, нараз озвучивши деякі із свої господарських міркувань: «Невже такі фонди мають тулитися у якійсь старій будівлі навпроти. А вечори, концерти і масові заходи де проводити? Було б не погано включити до структури музею ще й будівлю коледжу, а майданчик біля фонтану перейменувати у Музейну площу. І каналізацію нормальну зробити. Таким чином, матимемо аж дві площі – Театральну та Музейну, - що сполучатимуться між собою Дворцовою вулицею».  

Протокольна частина. Обов’язкова. Губернатор нагороджує колектив краєзнавчого грамотою за внесок у розвиток музейної справи на Кіровоградщині, Агапєєва відзначає гербовими папірцями в рамочках київських художників, які розробляли ескізи інтер’єрів закладу (до речі, з киянами, як виявилось, так і не розрахувалися, заборгувавши аж 332 тисячі), наприкінці - нова злива компліментів, що загубили своїх адресатів. Спочатку музейники дякували обласній адміністрації, друзям і запрошеним спеціалістам; згодом, похопившись, що соромитися, в принципі нічого, - просто собі. І на словах, і у конверті – премією в 5 тисяч гривень. От і рахуйте: 5 тисяч помножити на 67 (саме таку кількість штатних працівників назвала пані Наталія) – виходить 335 тисяч. Художникам напевно б вистачило… Відкрилися – значить є що показати. Директор запрошує оглянути начинку оновлених експозицій. Окрім рідкісних артефактів, художньо викладених на вітринах і полицях, око милуються меблями й бронзовими люстрами в стилі ампір. 10 хвилин гості вистоювали над полірованою плитою з мармуру, мічену незрозумілими гачками та кружальцями. Це «урожай» з розкопок, що тривають й досі у в степах Новоархангельщини –  жертовник трипільського поселення, росташованого на територія села Небелівка (5 тис. років до н. е).


Зала, присвячена історичному відрізкові з 1914 – 1930 року, вщент заставлена кабінетними дрібничками перших радянських чиновників – пап’є-маше, друкарські машинки на стрічці, пенсне і величезний годинник з дзвоном, що прикрашав кабінет не одного Кіроворадського голови аж до нинішнього часу. «Я б це назвав залою історії нашої номенклатури…», - ніби про себе сказав Петік... Найбільш визначний експонат зали, що висвітлює персоналію Володимира Винниченка, - автопортрет письменника та батька української Директорії, добутий музейниками із самої Франції (м. Мужен). Враження від огляду ільїнської колекції заслуговує окремої публікації. Звичайно ж, подачу цієї страви теж належним чином сервірували. «Чи готові ви озвучити витрати проведеної реставрації? – Що ви, голубонько, які гроші – такі речі безцінні!», дещо ображено проказала пані Наталія, але запитала губернатора про 1,5 мільйони, необхідні на реконструкцію зали природи краю. 

Втім, дещо ми таки випитали. Меблі виготовляла фірма «Інтеркурс»; сировина – наш кіровоградський дуб. Усю проектно-кошторисну документацію виконав «Міськбудпроект», на ремотно-реставраційні роботи підрядилися працівники «Ніфи» та своїж люди, колеги…

19.06.2018 17:30
З метою пiдвищення рiвня впевненостi у власних силах та визначення особистих професiйних цiлей пiд час пошуку роботи було створено клуб для безробiтної молодi "Секрет успiху". Про це повiдомляє...
19.06.2018 17:00
Під час прoведення oбшуків у трьoх райoнах oбласті на теритoрії дoмoвoлoдінь місцевих жителів працівники пoліції виявили пoсіви маку та кoнoплі. Прo це пoвідoмляє прес-служба ГУНП...
19.06.2018 16:30
Зaохочення отримaли інспектор групи реaгувaння пaтрульної поліції Устинівського відділення Олег Гaврилюк тa 15-річний житель селищa Криничкa Устинівського рaйону Ромaн Березa.Про це пише...
19.06.2018 16:09
На замовлення Служби автомобільних доріг у Кіровоградській області продовжується ремонт державної дороги Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв. Про це повідомляє прес-служба САД Кіровоградської ...
19.06.2018 16:00
Наш  земляк Арсен Тарковський – останній  поет  срібного віку російської поезії.  У царині слова це була епоха романтизму, довершеної гармонії, віри у духовність всього живого....