Чоловік (жінка) без віку. Подібні речі говорять людям зазвичай як комплімент, адже всі розуміють, що прожиті роки знаходять відображення як мінімум у паспорті. Та й візуально більшість з часом усе ж змінюється. Лише одиницям вдається довгі роки бути однаковими, як у даному випадку, і пластичні хірурги тут «не винні». 70-річний професор Анатолій Коротков з Кіровограда свою зовнішню і внутрішню молодість створив собі сам.На початку 60-х років минулого століття хлопець з Орловської області (Росія) опинився в Кіровограді і звідтоді місця проживання не міняв. Як не міняв і основного заняття – танцював, а потім став учити цій справі інших. За цей час Анатолій Коротков став народним артистом України, кавалером багатьох престижних нагород, почесним громадянином міста Кіровограда. Багато років він був відомий як керівник дитячого танцювального ансамблю «Пролісок», а потім створив у Кіровограді школу мистецтв і добився відкриття на мистецькому факультеті місцевого педуніверситету кафедри хореографії. Термін «добився» слід розуміти майже буквально: у Анатолія Єгоровича репутація торпеди, котра проб’є стіну будь-якої товщини, якщо за нею можна роздобути фінансування та сприяння розвитку дитячої танцювальної творчості. Увечері 20 січня у Кіровоградській філармонії відбулося урочисте відзначення 70-річного ювілею маестро. У першому ряду поряд з ним по праву руку сидів інший почесний громадянин Кіровограда і також народний артист України Анатолій Кривохижа. Саме в його легендарному ансамблі «Ятрань» і починав свою хореографічну кар’єру Коротков. «Звідтоді ми 44 роки тримаємося разом», – схвильовано сказав Анатолій Кривохижа. А ліворуч від ювіляра – його дружина та колега Валентина Миколаївна, теж із «Ятрані»… Анатолія Короткова привітали керівники області та творчих організацій, зокрема, будинку народної творчості, філармонії та театру імені Кропивницького, а також численні учні. Коли маестро попросив їх підвестися, встало більше половини залу! Поздоровлення по скайпу передали друзі із Житомира, Санкт-Петербурга, Балтімора, Києва, Риги. Привітання чергувалися з танцювальними номерами, які виконували діти міських хореографічних студій. Одні з них одягли костюми піонерів радянської епохи з червоними галстуками і виконали пісню тих часів «И вновь продолжается бой». Це був спогад про те, що танцюристи Короткова виступали в Артеку – тоді всесоюзному дитячому таборі відпочинку. Балетмейстер «Проліска» Віктор Похиленко з колегами подарували ювілярові книгу про нього і виконаний з доброзичливим гумором портрет подружжя Короткових. Креативним був і презент мера Кіровограда Олександра Саінсуса. Він вручив Анатолію Єгоровичу унікальний паспорт кіровоградця-єлисаветградця, дійсний до 2044 року (до 100-річчя винуватця торжества) і випущену в єдиному екземплярі монету з нагоди 70-річчя метра танцю. Учні Анатолія Короткова з Кубані продемонстрували, як гарно танцює їхній син, а ювіляр попросив покрутити обертаси також і маму. Вона в «пролісковому» дитинстві робила це найкраще в Україні і тепер зірвала овації. На сцену вийшли і найперші учасники «Проліска» (в багатьох уже онуки) і показали дитячий танець тих часів… Ще два незабутніх враження від вечора – філігранний номер під пісню Висоцького трьох юних виконавців з ансамблю «Росинка» (його керівники теж учні Короткова) і, здається, балканський танець, який показав сам «Пролісок». Хоча (за браком часу, певно) мало було «Проліска»! Ще хотілося! І, гадаю, ми побачимо вихованців Короткова на сцені ще багато разів, адже маестро пообіцяв, що працюватиме до 95 років!
