Близько 4-ої ранку Інтернет-простір облетіла звістка про повалення пам’ятника Леніну в Ковалівському парку. Вагою трохи менше тони бронзовий борець із царатом був скинутий зі свого приступку групою невідомих осіб. Жодна із наявних у місті політичних та громадських організацій – ВО «Майдан», ВО «Свобода, «УДАР», «Правий сектор», ультраси клубу «Зірка» та загони самооборони – відповідальності за це на себе поки що не взяла. «Так старенький він вже, кволий, – підсміюється один із хлопців добової варти самооборони, – мабуть, злякався, хотів бігти, а тут на тобі – перечепився об граніт і впав». О 9-10, одразу після оголошення про перенесення позачергової сесії у міськраді, на широкому майданчику, оточеному клумбами, де власне, і стояв пам’ятник, відбувся мітинг комуністів. Панічно розворушені і, без сумніву обурені, таким поворотом, вони обіцяють доправити скульптуру Ілліча на подвір’я когось із своїх однопартійців – для зберігання.
Кілька разів поспіль, через годину-півтори, на місце вранішньої події навідується Віктор Френчко, автор пам’ятника жертвам Чорнобилю, що на Набережній, скульптури знаменитого єлисаветградського трамваю та близько 20-и меморіальних дощок, розвішаних на різних вулицях міста. «Ну як, скажіть, мені не бути проти? Це ж все-таки не якесь одоробало на милицях, що ними обтикані чи не всі сквери біля сільрад, а робота самого Матвія Манізера, академіка Всесоюзної Академіки мистецтв…. Та й взагалі перший у тодішній молодій державі пам’ятник Леніну і перший зразок із для виливання невеличкої серії його копій. Усього 5 фігур. Так, відкривали у 25-му році, з нагоди святкування річниці Жовтневої. Питаєтесь, чи надається реставрації? Ой, та все можна робити… Він порожній усередині: збирався і зварювався докупи шматками. Бачите пролом у голові, там де картуз, і характерну вибоїну на гранітній плиті? Значить, тягли за ноги. Розгвинтити не могли, хоч і намагалися, бо шурупи давно заіржавіли…»
Ти часом містяни збираються у черги, щоб чимскоріше сфотографуватися на фоні знеславленого вождя. «Про яку художню цінність можна говорити, якщо це зображення Ірода? Ви хоч знаєте, скільки цей пролетар народу подавив на Україні? Села оборону тримали роками, доки совєти таки не обсілися, – озивається з натовпу чоловік середнього віку. – Не галасуйте, хлопче, – примирливо, але й сумно відповідає скульптор, – є тітушки, які б’ють людей і розносять магазини, а ви зараз набиваєтесь у євротітушки. Пам’ятка мистецтва тяганини з Януковичем не стосується і має стояти на своєму історичному місці». Залишаю полемістів сваритися про своє, – знати хоча б, чи чують вони один одного взагалі, – для розвідки ситуації у кварталах на підході до площі Кірова. Пожежні машини та карети швидкої чергують на Дворцовій, навпроти гімназії Короткова, на розі вулиць Чорновола та Дзержинського, а також через дорогу від БК імені Компанійця.
Просто під в’їзними брамами будівлі облдержадміністрації вартові самооборони та «Правого сектору» розклали свої таборища. Імпровізовані столи на мішках з піском, матраци й металеві баки, що функціонують у режимі обігрівачів та плиток.
Свіжими бутербродами та піцою їх забезпечують власники найближчих кафе та ресторанів, консервацію, гарячі супи з кашами зносять жіночки із Гоголя. Вочевидь, система налагоджена серйозно: хлопцям навіть є де помитися. «Так, ночуємо тут ще з учора, – розповідає Олександр (ім’я змінене). – Менти час від часу провокують – то з віконця відділення банку визирають – мовляв, ходіть сюди, є розмова, а через скло видно електрошокери. Чоловік із десять їх було. Це було близько 3-ої ночі. О другій просто якийсь один заходив, мабуть моніторив: покрутився хвилин з десять біля «Імперії», спитав, коли відкриється. «О 9-ій - відповідаємо, – що, так піци захотілося? – Та я нічого, хлопці, все в поряді!» Ніколаєнка з тими двома ми, правда, прогавили. Розумієте, яка штука вийшла: десь об 23-ій з того боку у ворота палицями почав гупати «Беркут». Подумали, що ті вимагають розблокування, залякують нас і хочуть здиміти на машинах. Бо раніше підходили і просили випустити саме з цих воріт вантажівку із поштою, потім інкасацію, потім ще якісь надзвичайно важливі папери… Замка тоді ми не зняли, а мішків ще більше нагорнули. Коротше, вони дубасять у ворота, а ми всі сюди. Коли бац – їхня машина вилітає з іншого боку!»
Настрій у вояків-оборонців бадьорий, хоча дрож підготовчої стривоженості все-таки дає про себе знати. Протягом останніх півтори годин інформація про гуртування тітушок на районах надходила із залізничного вокзалу, медколеджу, площі Ангела, Лісопаркової, Волкова та спортшколи, що на вулиці Пермській. Для перевірки цих даних сформовані мобільні групи. «На сьогодні наше головне завдання – зашкодити кровопролиттю, – дає коментар один із координаторів народної самооборони у Кіровограді. – Під час Віче 20-го числа люди помітили на дахах будинків, що сусідять з площею, мужиків у формі. Чому всі так швидко розбіглися після виступу Ніколаєнка? Подумали, що снайпери. Не знаю, навряд. Але для перестороги варто б ще людей підтягнути. Зараз набрали близько 200 чоловік – це підготовлені специ, знають рукопашну і боксують. Ще з 3 десятка підійдуть у найближчу годину-півтори. За «зливами» із нашої радіомережі, – так перемовлятися виходить швидше і перешкод технічних не виникає, – у Кіровограді щось намічається. Сьогодні. Коли саме – з’ясовуємо. Яник хоче закріпитися хоча б на Сході з Півднем, і наше місце теж включив у свої плани. Так що, поки на стрьомі. Бачите, пазики порожні туди-сюди ганяють? Тітушок вже десь висадили. От тільки де ж?» Дорогою до редакції, по обидва боки Великої Перспективної, гуртом і колонами на площу сходяться люди. В руках у них гвоздики і кусючі як на зимові ціни троянди з ліліями; дехто повертається з базару із вінками.
