Кіровоград: секонд-хенд креативу

«Алілуя!» - сказав би Остап Бендер, коли хвиля брендингу міст завдяки Ларіну і його ідейному пасинку Шаталову накрила і Кіровоград. Адже що тут тільки почалося: за порадою запрошених ними спеціалістів-урбаністів місто почало бити рекорд за рекордом, змагатися у креативності, оспівуватися в піснях. Як і належить за цим «жанром» маркетингу, влада не забула і про власний товарний вигляд, аби потім за дорого продатися на виборах. Гроші на все це лилися рікою. Для прикладу, тільки для того, щоб підняти рейтинг каналу «Кіровоград», який влада використала до і під час виборів як свій рупор, та пригасити шквал звинувачень, що місто окупували донецькі, підім’явши під себе всі ключові посади, Ларін і його креативна команда придумали телевізійне кадрове шоу «Статський радник». Можна тільки уявити бюджет проекту, що тривав цілих півроку, якщо для зйомок однієї-єдиної передачі запрошувалися зарубіжні компанії, дводенний тренінг яких коштував 40 тисяч гривень. В решті-решт, окуповані донецькими місця так і залишилися за донецькими, а учасники шоу, на яких Ларін і його команда, в тому числі телевізійна, піарилися шість місяців, так і не стали радниками губернатора. Єдиний, кого офіційно працевлаштували, та й то не відразу, це Андрій Лейбенко - нинішній керівник обласного контактного центру, відомого при Ларіну, як його гаряча лінія. Решта після проекту працювали на владу начебто на громадських засадах і тільки до виборів як «принеси – подай - прапором помахай». Дехто, не зразу розгледівши «кидалово», навіть вкладав власні гроші в доручені їм проекти, сподіваючись, що їх таки допустять ближче до сановного тіла, але марно.

Марність і марнотратство інших проектів також очевидні, чого тільки варті мільйон чорнобривців за 300 тисяч гривень, що так і не стали символом і окрасою міста, на відміну від сотень тисяч тюльпанів, які щовесни розквітають в Дендропарку, а нинішнього – і за його межами. Працівники парку добровільно врятували від бур’яну розбиту задля піару Олександра Шаталова клумбу, котра тепер різко контрастує зі ще однією розбитою торік під чорнобривці клумбою по протилежну сторону тротуару. Ідея Шаталова виявилася такою ж недовговічною, як і квіти.

Кіровоградці, напевно, не раз запитували себе, а скільки ж коштують всі ці марні, не доведені до кінця ідеї? Якщо орієнтуватися за російськими цінами, а головним брендистом Кіровограда, як відомо, є російський експерт Денис Візгалов, то стратегія брендингу міста може коштувати від 100 до 300 тисяч євро. Щоправда, Інститут економіки міст, який він представляє, позиціонує себе як некомерційна організація, хоча вельми сумнівно, що відомий урбаніст працює «за спасибі».

Але крім дороговизни брендингу, непослідовності його ініціаторів та відсутності якісних позитивних змін у житті кіровоградців, треба відзначити ще один малоприємний факт. На Кіровоград приміряють креатив із секонд-хенду, з яким неможливо претендувати на оригінальність і унікальність, видаючи його за ідеї «від кутюр». Першим дзвіночком стала пісня про Кі-кі-кі-кіровоград у виконанні Мирослава Кувалдіна. Як з’ясувалося згодом,  музикант написав подібну пісню і для Сум. На відміну від хітів, написаних десятки років тому про Одесу, «Кі-кі-кі-кіровоград» так і не пішла в народ, навіть після реклами у соціальній мережі «Фейсбук».

Не вперше продавати несвіжі ідеї і політтехнологу та експерту з маркетингу територій, консультанту Ларіна і Шаталова Денису Богушу. Це завдяки йому перед виборами оскандалився на всю Україну з церковним календарем депутат-регіонал від нашої області Олександр Єдін. Ідею прикрасити собою такий календар Богуш пропонував ще одному примітному в області регіоналу. М’яко кажучи, не свіжою є і запропонована ним минулого року ідея зі створення українського національного героя - чорного козака з прив’язкою до нашої області, видати книгу про характерників та зняти фільм. Ідея сама по собі і цікава, але пальма першості з її втілення - за Черкаською областю. Саме там проходили зйомки названого фільму за казкою Сашка Лірника «Чорний козак», і компанія Дениса Богуша  «Bohush Communications» виступала партнером проекту. Ідею ж Богуш презентував у своєму блозі на «Українській правді» ще в 2010 році, закликаючи всіх небайдужих допомогти коштами на завершення фільму.

Денис Візгалов пропонував Кіровограду після перемоги в «Майдансі» самопроголосити себе танцювальною столицею України. Але передумав, коли це звання, завдяки другому і третьому сезону телевізійного шоу, пішло в тираж. Минулого року він виступив із ідеєю зробити однією з місцевих фішок започаткований Ларіним і Шаталовим форум «Кіровоград – креативне місто». В листопаді того ж року аналогічну ідею Візгалов подарував й учасникам подібного форуму в Краснодарі. Після того як вона не прижилася в Новосибірську. Тепер він пропонує нам слоган із прив’язкою до танцю, але з натяком на дещо більше: «Рухайся – зі смаком!». Сама по собі ідея руху, як символу прогресу і динаміки, має право на життя, але боюся, що такий слоган міста доведеться розтлумачувати чи не кожному приїжджому і навіть самим кіровоградцям. Єдина його перевага – новизна, чого не можна сказати про озвучену ним пропозицію щодо створення в Кіровограді тематичних маршрутів. Такі маршрути вже давно не ноу-хау і не ексклюзив ні в Європі, ні в його рідній Росії. У такий спосіб орієнтують туристів у Ризі, Санкт-Петербурзі, Твері, підмосковній Коломні й багатьох інших містах.

Тож виходить одне із двох: або маститим експертам бракує нових креативних ідей, або ж вони вважають, що нерозбірливим провінціалам можна «втюхати» і секонд-хенд.

Сергій НЕБОРАК, спеціально для медіапорталу "Акула"