Останнім часом у Кіровограді існує «боксерська груша», словесними ударами об яку можуть емоційно розрядитися всі невдоволені владою та життям – це реформа пасажирського транспорту. «Дають заробляти своїм, не туди і не так їздять» – ці стандартні претензії лежать на поверхні. Тим часом у пасажирській транспортній сфері є тема, що безпосередньо з реформою не пов’язана, не афішується і є, власне, намаганням пристосувати деякі маршрути під інтереси окремих груп осіб.Зокрема, кіровоградці вже два роки атакують владу пропозиціями організовано за гроші підвозити учнів школи №25 на заняття та додому. Не всіх школярів, а лише із селища Молодіжного та лівобережної Лелеківки.Ця околиця справді школами «не охоплена». Можна ходити в розкішно відремонтовану школу №15 на правобережну Лелеківку, але добиратися туди треба пішки кілька кілометрів по навісному місточку через інгульські плавні. Ті ж самі кілька кілометрів можна подолати на автобусі до школи №25 на Новомиколаївці. Погано їхати, як відомо, краще, ніж добре йти, і батьки з Молодіжного та прилеглих лелеківських вулиць (а може, і з Підгайців, що адміністративно Кіровоградський район) хотіли б, аби вранці та вдень для дітей пустили шкільний автобус. Перший заступник міського голови Кіровограда Володимир Каніщев пояснив, що програма «Шкільний автобус» діє лише в районах області. У місті запустити шкільний автобус поза програмою не можна ще й тому, що у ньому сидіння мусять бути обладнані ременями безпеки, а на міських транспортних засобах вони не передбачені. У неміських, треба думати, ремінці є. Крім того, зазначив Володимир Каніщев, «на Молодіжному живе 300 людей і для них пускати окремі рейси недоцільно». Геннадій Козир з ініціативної групи, що вимагає шкільного автобуса, у відповідь заявив, що зібрано 120 заяв від дітей, які хотіли б їздити на шкільному автобусі (тоді, певно, одним автобусом не обійдешся). У 2001 році такий рейс був.Подібні бажання мають і жителі вулиці Родимцева та прилеглих – з деяких місць до школи три кілометри. Учні школи №8 на вулиці Бєляєва теж невдоволені. Володимир Каніщев визнав, що після «самоліквідації через нерентабельність» шостого маршруту там дітям треба йти до зупинки майже кілометр, це багатьох не влаштовує. Він обіцяв розглянути можливість пристосувати під перевезення школярів школи №25 графік рейсу №15. А як же вимога обов’язково пристібати дітей заради їх безпеки? Виходить так: якщо в суто шкільному автобусі діти не прикріплені, це порушення. А якщо вони безприв`язно стоять на одній нозі і задихаються між товстими дядьками й тітками в автобусі рейсовому, то це автоматично робить поїздку безпечною…
