!DOCTYPE html>
Носаті язички та сексуальне бетонування. Все про анатомію зовшішньої реклами у Кіровограді
Бразильські сідниці, а на них - пальчики з манікюром справжньої хижачки... Ось вона граційно нахиляється уперед, пропонуючи оцінити «товар» на дотик... «Дика орхідея», «Шоу-гьорлз», «Основний інстинкт» - де ще місце такому справді розкішному кадру? А от і ні, не вгадали. Винахідливим рекламщикам якось заманулося зміксувати поняття чоловічої та жіночої сексуальності з будматеріалами – таким чином, світ побачив черговий «шедевр» на брезентовій розтяжці:
Цей рекламний носій розміщується на загорожі автомобільної стоянки, біля супермаркту «Копілка» (вул. 50 років Жовтня, 1-а) , зовсім поряд з дитячим майданчиком із ковзанкою та батутом. Кіровоградці також мають пам’ятати цілу мережу сіті-лайтів з пікантною зооеротикою:котячі «причандали» затиснуті рамою фірмового вікна – бідолаха не встиг вчасно зіскочити на карниз (вул. Велика Перспективна). Мікрорайон Попова. Один з найбільш молодих у місті, відтак, – не надто щільно забудований. Сірчані коробки «панельок» і голий степ навколо просяться на плівку якого-небудь українського вестерну. І грізний погляд рятівника від родових проклять тільки підсилює це враження (рекламний щит поблизу 5-ої поліклініки).
А зовсім нещодавно широкі щити білбордів обабіч найбільших доріг окупували «всевидющі» та «нюхливіщі» язички від одного з найбільших виробників морозива в Україні.
Одним словом, неадекватної або й просто - вибачте на слові - дурнуватої зовнішньої реклами у Кіровограді вистачає, а чи вистачає чиновників, які б стежили за подібними речами?
За коментарями щодо першого випадку ми звернулися до головного спеціаліста інспекції з питань захисту споживачів у Кіровоградській області Наталії Туменко. «Питання змістового наповнення реклами розглядає організація під назвою «Всеукраїнська рекламна коаліція» (м. Київ, вул. Щурикова 8-б), - чітко і повагом веде жінка. - Там і готуються висновки про відповідність тої чи іншої реклами морально-етичним нормам. Ми ж займаємося проблемами конкретних порушень прав споживачів, до яких призвела інформація, викладена на рекламному носії. Що це може бути? Повідомлення про знижки без вказівки терміну дії акції або зазначення цін на продукцію не в гривнях, а в грошових одиницях інших держав (скажімо, у доларах). Існують переліки лікарських засобів, що дозволені чи не дозволені нашим МОЗом у вільний продаж – отже, і такі речі ми теж беремо до уваги. Чи реклама алкогольних напоїв (зовнішня та в друкованих засобах) - взагалі заборонена. А от пиво вже, вибачте, ні. Законом «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту, етилово-плодово-коньячних напоїв і тютюнових виробів» дане чітке визначення алкогольному напоєві, і пиво сюди не відноситься» (пряма мова (Авт.).
На наше запитання про прецеденти накладання штрафних санкцій або хоча б винесення суворого попередження замовникам реклами, яка мітить двозначні слогани, зображення агресивної еротики, статевих органів, фрагментів розчленованого тіла, деяких фізіологічних процесів, що їх прийнято ховати від сторонніх очей, а також пропозиції послуг жерців окультної науки, пані Наталя відповіла: «У Кіровограді таких ніколи не було. Принаймні за період діяльності інспекції. Є закон «Про суспільну мораль», який називає певні механізми контролю, і напевне на таку рекламу є якесь авторське право… Але ми цих порушень ніколи не фіксували» (пряма мова (Авт.). Зате акуратно фіксують пробіли в рядках службових реквізитів – номера ліцензій чи свідоцтв; випадки «ненадання суб’єктом господарювання інформації про вартість розміщеної реклами». Цікаво, у який спосіб це все може істотно зашкодити інтересам чи свідомості пересічного споживача?
Питаннями реклами у нашому місті також порядкує відділ реклами та художнього оформлення при управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської адміністрації. Ще можна звернутися із інформаційним запитом до головного архітектора міста – Вадима Мездріна. Отже, з будинку побуту завертаємо в бік величної споруди з колонами, що на Пашутинській. Дівчина із довідкового бюро допомагає скласти документ запиту; ще хвилин 15-20 витрачаємо на чекання когось із… Першим відгукується сектор реклами в особі їхньої начальниці. Уважно вививши наш папірець, пані Ганна запевняє, що розтяжка біля «Копілки» могла з’явитися тільки внаслідок самовільного використання площі, придатної для розміщення рекламних носіїв. Мовляв, і документацію піднімати нічого – все пам’ятає. Щодо змісту реклами – питання до рекламодавця. Все на його совісті. Управління лише дає дозвіл на використання ділянок під монтаж білбордів та розтяжок, визначається на предмет їхньої «вписуваності у краєвид» того чи іншого району, фасаду якоїсь старовинної будівлі, а також «читабельності» дорожніх знаків, що знаходяться поряд; також може вжити штрафних санкцій щодо власника рекламного засобу, який несе потенційну шкоду для життя й здоров’я городян, наприклад, через свою хистку конструкцію. Але на диктофон цих слів жінка повторити не погоджується, посилаючись на необхідність попередньої згоди від головного архітектора. Йдемо до нього і чуємо практично те ж саме, навіть із цитатами відповідних статей із Закону України «Про рекламу», однак знову ж таки – не на диктофон. Щоправда, на запит обіцяють відреагувати найближчим часом; так би мовити, дослідити все на місцях. Чекаємо. Дочекалися – офіційний лист-відповідь з номером у журналі реєстру вихідної документації:
Дійсно, рекламний носій натягли самостійно, державних порогів не оббиваючи. Власникові території (нам підказали тільки назву юридичної особи – ТОВ «Алма-Трейд) надіслали припис… Припис, який так і не знайшов свого адресата, - це ми з’ясували, зробивши контрольний дзвінок за одним із номерів на банері. Тим часом, минуло вже 6 робочих днів з дня реєстрації нашого запиту секретарем пана Мездріна. На питання про умови розміщення реклами біля паркінгу відповідають короткою відмовою: «Телефонуйте директорові «Копілки». Піднімаємо свою базу контактів і таки знаходимо цей заповітний номер. Розслаблений голос на тому кінці повідомив, що рекламний засіб з’явився без його дозволу, як, власне, і більшість розтяжок на спільній площі загорожі. Просто деякі речі не завжди вдається проконтролювати. Невже питання реклами його мало обходить? Під приводом бажання розмістити свою рекламу на тому ж місці звертаємось за порадою до підприємця, який «виставився» поряд із бетонованою красунею. Виявляється, рекламою в «Копілці» займається окрема людина – вона й збирає гроші за оренду. Хто б сумнівався? У гарного господарника все дає свою копійку.
Між іншим, Закон України «Про рекламу» ухвалено ще у 1996 році, за президентства Леоніда Кучми. Протягом усього періоду існування зазнав двох редакції та близько 30-ти доповнень і уточнень, останнє з яких було зафіксоване у листопаді минулого року. Питання про мораль і етику розглядаються у 7-ій та частково у 8-ій (заборона використання засобів, що можуть спричинити вплив на підсвідомість людини) статтях. Так, 1-им пунктом сьомої статті називаються основні принципи рекламної продукції (законність, точність, достовірність, а також використання форм а засобів, що не несуть шкоди споживачеві реклами), а 3-ім – висувається конкретна вимога щодо її інформаційного наповнення: «реклама не має містити інформації та зображень, що порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, а також нехтувати правилами пристойності». Щодо реклами послуг майстрів окультної справи – вона також знаходиться під забороною (ст. 7). Окремим пунктом винесено вимогу про обов’язкове врахування чутливості дітей, відтак, – заборону шкоди їхній психіці. Реклама, яка не відповідає чинним вимогам та принципам, означується Законом як «недобросовісна». Далі – найцікавіше: недобросовісна реклама має бути заборонена, а відповідальність за неї мусить нести винна особа (ст. 10). Своєю чергою, у перелікові винуватців значиться тільки сам рекламодавець, інколи – виробник рекламної продукції, якщо тільки він «зашкодив інтересам третьої особи» (?!!) ст. 27). Органи виконавчої влади надають дозвіл на розміщення носіїв зовнішньої реклами, проте не мають права «втручатися у її зміст та форму» (ст. 16). «Зовнішня реклама на територіях, будинках, і спорудах розміщується за згоди їхніх власників або уповноважених ними органів (осіб)» (ст. 16).
Контроль за рекламу покладено на центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у цій сфері і відповідають за дотримання законодавства щодо захисту прав споживачів (ст. 26). Названі структури уповноважені сигналізувати рекламодавців та поширювачів рекламної продукції про виявлення порушення Закону «Про рекламу» (протягом 5 робочих днів), вимагати їхнього усунення, а також ухвалювати рішення про недобросовісність тієї чи іншої реклами.
Отже, збоку Закон «Про рекламу» чимось нагадує кокетування гарненької студентки-третьокурсниці: весь час стріляє очиськами і звабливо закидає ніжку на ніжку, проте на побачення виряджається попідруки з подружкою – звичайно ж, менш привабливою. От і платиш за двох, «вигулюєш» їх, як знаєш, вже ні на що особливо не розраховуючи. Центральні органи виконавчої влади шукають ще центральніших (Авт.), чи то пак – крайніх, тим часом, підлітки з Попова заглядаються на нову «сексуальну провокацію» з чергової розтяжки на паркані:
Кінець-кінцем необхідно зрозуміти, що радянська практика відписок і штатної каліграфії справі не зарадить. Випадок з розміщенням реклами, що законодавчо кваліфікується як недобросовісна і вже викликає занепокоєння збоку батьків, вкотре показує основну шкідливу звичку наших чиновників – безпредметне ковзання на папері, замість реальних дій і заходів… Того, що передусім чекають кіровоградці від «представників своїх інтересів» в органах виконавчої влади.
Валентина ГОЛОВАНЬ, "Акула"
