11 січня обидві виставкові зали галереї «Єлисаветград» засяяли натертим блиском келихів з особливої нагоди. Відкрилася ювілейна виставка кіровоградського художника Анатолія Шаповалова.
Уродженця села Аджамка Кіровоградського району й, -- за словами його знайомих – ще того любителя попорпатися у землі, вирощуючи усіляку садовину-городину-- прийшли привітати начебто тільки близькі друзі. От тільки друзів цих виявилося на диво багато. «На початку заходу хтось уже обмовився про те, що до Анатолія тягнуться люди: з багатьма приятелює, дає слушні поради, як колега і т. д. – вийшов наперед Юхим Мармер, головний редактор тижневика «Україна-Центр». – А по-моєму, хтось таки не дійшов… Справді тепла, душею рідна людина – з величезним ресурсом працездатності. Був свідком усіх періодів його захоплень: дачно-сільського, урбаністичного, флористичного, яблучного і навіть рибного. Згадати хоча б низку робіт на балетну тему… Замах на масштаб! Але й поза тим, повірте, це дуже беручка до діла натура – знайде що підмалювати і вдосконалити, і не тільки на полотні. Колись, пригадую, ще за часів не надто щедрої на гроші молодості взявся виготовляти прикраси для новорічної ялинки із самого лише ватману. На щастя, ватмани в родинах інженерів водилися завжди… І сьогодні також виповнюється 35 років нашій з Толею дружбі».
У черзі охочих звернутися зі своїм вітальним словом до ювіляра чимало любителів живопису за фахом -- тобто, мистецтвознавців і художників. Втім, докладно розтлумачувати відвідувачам галереї який-такий особливий мазок кладе на полотно Шаповалов і на чому замішана магія його колористики, ніхто так і не став. Обійшлися елегантними відмовками, типу «дуже атмосферні роботи», «безумовна живописність» та «міцний рисунок». «Передусім, картини не мають бути байдужими, -- розмірковує над експозицією сам автор. – Власне, я й стараюся писати так, аби це ще здалеку кидалося в око, передавало живу, емоційно мінливу фактуру безпосереднього спостереження… Іншими словами, враження від побаченого. Від самого початку не ставлю перед собою такої задачі – догодити замовникові, заграючи із його смаками… І, знаєте, працює… Без проблем зв’язуюсь з колекціонерами; мої роботи активно виставляють на міжнародних аукціонах. Наприклад, серія балетних картин розійшлася дуже швидко. За деякі правили до десятка тисяч доларів. Хоча художник першою чергою має все-таки залишатися художником, торувати шлях постійного самовдосконалення. Я послідовник реалістичної традиції в живописі. У портретному жанрі орієнтуюсь на зірку Сєрова, щодо селянської теми, -- бо й сам є сином землі,-- надихаюся полотнами російського художника Аркадія Пластова».
Виставка, що відкрилася вчора, презентує 38 робіт Анатолія Шаповалова, написані ним упродовж останніх п'яти років – пейзажі, натюрморти, сюжетні замальовки дачної відпусткової тематики... Щоправда, аби прокласти містки у глибше минуле, додалися й кілька картин 70-х років. Оглянути їх колектив галереї пропонує до 10 лютого включно, на черзі – виставка художника-постімпресіоніста із Севастопаля та тематичний захід під робочою назвою «Весілля 70-х».
Валентина Головань
