10 січня, пізно ввечері, солідна установа – наукова бібліотека, – відкрилася для різдвяних забав та бешкету. Починався Щедрий вечір у бібліотеці імені Дмитра Чижевського.Подивитися на казкове перетворення знайомої книгозбірні прийшли, в основному, молоді родини з дітьми. Молодь юрмилася у відділі документів іноземними мовами – тут ворожили на кавовій гущі. Представницям старшого покоління пропонувалося взяти участь у конкурсі на кращий костюм лукавої вдовички Солохи. Усього ж працівниками бібліотеки підготовлено аж 37 святкових заходів різноманітного пізнавального та розважального спрямування: екскурсії, презентації виставок, перфоменси, майстер-класи з рукоділля й танців, музичні салони, ярмарки, турніри з «Що?Де? Коли?», шахів й «Kinekt – 3D»…
О 19-00 з парадних сходів у
фойє зійшли головні щедрувальники. З нагоди свята жінки категорично
інтелігентної професії – бібліотекарі – розмалювалися, як акторки мандрівних
балаганів, і вбралися, як циганки або галасливі полтавські молодиці, про яких
колись писав Гоголь. Між пишних паній й козаків затесався чортик – мабуть,
найбільш затребуваний аніматор для спільних фотографій з перспективою на
викладення у соцмережах. Завертаємо до відділу мистецтв, що на першому поверсі.
Викладач факультету мистецтв Кіровоградського педуніверситету Лариса Гарбузенко
саме почала частувати гостей кутею. «Кутя, як ми знаємо, – розповідає жінка, –
головна страва на різдвяному столі українців. І без маку її не готують. Так от,
перш ніж ставати до печі, годилося цей мак гарно вимочити й просушити, інакше
його зерна погано товктимуться у макітрі, а під час їжі скрипітимуть на зубах.
Після цього бралися за макогона – гладенько обтесану дерев’яну палицю з
округлим кінцем. Вважається, саме ця форма стала праобразом такого знаряддя
зброї козаків, як булава. А ще макогон з макітрою (слово утворене від
сполучення слів «терти мак») символізують єднання чоловічого й жіночого начал.
На будь-якому весіллі їх прикрашали і викладали поряд, на видноті.
Дівчатам-хрещеницям теж, здебільшого, дарували макогона – щоб за добрих газдів
заміж йшли. Втім, народне право дозволяло жінці скористатися макогоном, у разі,
якщо її чоловік ускочив в гречку або приплівся додому п’яним, або ж допустився
якоїсь великої шкоди господарству…
У залі технічних документів розставили довгі столи з дзеркалами. Працівниці імпровізованого безкоштовного салону «Бібліотечна перукарня», – студентки 3-го курсу професійного ліцею сфери послуг, – в’ють серпантин «голлівудських кучерів». «Як і два роки тому, – дає фаховий коментар їхній куратор Людмила Горобець, – надзвичайно популярні і модні різноманітні види плетіння. Джгути, об’ємні коси, французькі колоски і колоски навиворіт… На кожну модель витрачаємо не більше 15-20 хвилин – черга, як бачите, ще та… З огляду на цю обставину, й інструментарій брали невеликий, похідно-польовий. Гребінці, шпильки та лак. Декор – шпильки з квітами із текстилю, розхапали ще півгодини тому».
Просто з перукарні чіпляємось у хвіст іншої черги – за кавовим ворожінням. Після розпивання напою і всіх належних за ритуалом дій, гуща вивалилася на мисочку майже сухим кавалком, не торкнувши стінок чашки. Це означає, що пережитим негараздам один із відвідувачів бібліотеки, Максим, не надає особливо значення і загалом має відкриту до змін натуру. Кави набилося багато – до багатства. А от проблеми з дівчатами, точніше, дошкульну нерішучість, яка заважає тримати стосунки у тонусі, ворожка напевно вичитала з обличчя клієнта. Що ж, Макс, нібито й не заперечує…
Третій поверх. Тут ярмаркують, співають та під баян виводять «Яблучко» й «Циганочку з виходом». На столах хенд-мейдерів – море всякої всячини, що проситься прикрасити шию, кокетливо зблиснути у жіночих вушках, втулитися у святкове сервірування столу або новий дизайн кімнати. Ціни – не те, щоб низькі, а цілком прийнятні. Декоративні тарілки з петриківським розписом розходилися за 70 гривень, за «грошові дерева» правили 90 і 150 гривень; вироби біжутерії, виготовлені у техніці плетіння з бісеру та філіграні, оцінювалися в діапазоні від 80 до 300 гривень. Не бракувало й дрібничок на згадку усього лиш за червінець-півтора – текстильні ялинкові прикраси та брелки.
Майже під кінець свята в бібліотеці
відбулась презентація виставки робіт Ірини Михайлової, фотохудожниці з Москви
(«Алиса и другие»). Гомоніла про весну й кохання флейта, а їй вторувала гітара
(камерний концерт від ДМШ №2); у холі розучували основні фігури аргентинського
танго… 
