Так десять років тому я писала про наш муніципальний хор, коли він відзначав свій чвертьстолітній ювілей. Такий висновок дозволяли зробити виступи відомих митців та музикознавців на конференції «Єлисаветградська музична академія», що тривала тоді у Кіровограді. Йшлося про зчерствіння людських, особливо юних душ до живої музики, високого мистецтва, а, значить, і до душевного та духовного життя. Хор під керівництвом заслуженого діяча мистецтв Юрія Любовича активно протистояв і протистоїть цьому.
Невід’ємна частина його репертуару – духовні твори, які підносять людську душу над суєтою, відкривають їй простір чистоти, благородства та шляхетності. Чи не ті це риси, яких нам так не вистачає сьогодні? Юрій Васильович та його колектив завжди були на передньому плані боротьби між темним, віджилим і світлим, яке нелегко пробиває собі дорогу. Ця лінія боротьби проходить і у кожній людській душі, і у суспільстві, і у країні. І сьогодні, коли хор відзначає своє 35-річчя, вона виокремилась ясно і чітко, як ніколи. Хай же голос цього хору не дасть нам схибити!
