Попри стрьомну дату (п'ятниця, 13-те), вечір масових гулянь у нашому місті видався приємним, бадьорим і колоритним. На кіровоградському майдані, що досі іменують площею Кірова, з 17-ої години на всіх чекало святкове народне дійство під назвою “Андріївські вечорниці”, проведене молоддю на підтримку всеукраїнських мирних зібрань.Розпочалися веселощі з традиційних дівочих ворожінь на майбутню пару — панянок, які жадали дізнатися ім'я свого судженого, було чимало. Дівоцтво так жваво реагувало на звістку близького заміжжя, що пробудило інтерес до ворожінь і в парубоцтва — так що хлопці теж забажали погадати на свою долю. Судячи з результатів, вона до всіх буде вельми прихильною — відтак слід лише набратися терпіння й наснаги. А молодиць та чоловіків, у свою чергу, вдосталь пригощали бубликами щоб завжди були міцними та здоровими.Особливим моментом стало гадання на книзі — ще й на якій: вибраних поезіях Ліни Костенко! Так, так, — називали номер сторінки і зачитували вказаний рядок. Випадало: “схрестилися вночі із небом на шаблях", "люди мої, рідна моя рідність!", "попід руки держала отих матерів рідня" “і що зі мною не станеться...”. Як бачите самі, поезія нашої берегині доволі чітко визначає нинішню ситуацію в країні.Захоплений такими вражаючими пророцтвами, народ вирішив продовжити передбачення прийдешнього щодо громадсько-політичних реалій. Так було проведено ворожіння на чиновника, котрий першим піде у відставку. Для цього запросили собаку на прізвисько Лаккі (у перекладі — Щаслива) — і показали їй вареники з прізвищами кандидатів на виліт. Довго чекати не довелося — всі присутні на власні очі побачили, як собака проковтнула гамузом усіх персон, відповідальних за кривавий ранок 30 листопада, цим самим ощаслививши чи не весь український народ. За таку плідну роботу Лаккі нагородили додатковою порцією вареників та пообіцяли здійснити її коротку, але доволі влучну пораду.Потім всі бажаючі мали змогу написати листи нашим козакам-захисникам, які в цей нелегкий час відстоюють українські інтереси на київському Майдані. Побажали їм триматися та чекати на подальшу підтримку.Оскільки в давнину наші предки називали Андріївські вечорниці святом Калити, а символом вважали “сонячний” корж (тобто, калиту), то важливим етапом вечорниць стало обрядове кусання цієї священної здоби. Воно символічно реалізувалося в зустрічі пана Калитинського із паном Коцюбинським (хазяїном кочерги). Відтак всі охочі, крім бубликів, чаю та вареників, поласували ще й смачнючою калитою, випеченою, до речі, власноруч спеціально до Андріївських.Після цього там же, перед пам'ятником Кірову, на екрані запустили тематичні відеоролики та запросили на продовженя свята до бібліотеки Бойченка, де на всіх охочих чекали аматорські вистави, конкурси, майстер-класи, забави та багато інших несподіванок. Отож, Майданівські Андріївські вечорниці стали черговим підтвердження того, що українці — за мирні зібрання, за мирні заходи, за мирне життя, чого хотілося б дочекатися й від тих, хто звик доводити свою правоту агресивними діями...Василь Левицький
