АКУЛА MEDIA
Картини із камери смертників

Картини із камери смертників

14.09.2017 | 17:30
866

Тотальні репресії комуністичної доби залишили глибокі рани на тілі української спільноти. Тож цілком логічним було те, що зі здобуттям незалежності розпочався процес реабілітації жертв тоталітарного режиму. І не лише в юридичній площині, а й у широкому гуманітарному плані. Безліч книг, статей, наукових розвідок, громадських заходів, загальнонаціональні дні пам’яті і вшанування жертв зробили свою справу.  А от репресовані твори мистецтва – це явище тільки починає осмислюватись широким українським загалом.

Хоча, звісно, спеціалісти музейної справи  знають про нього давно. Адже фактично  усі провідні музеї мали такий заборонений владою фонд. І не одне покоління відданих музейників доклалося  до того, аби так звані репресовані картини не були остаточно знищені. Адже під час репресій 30-их років були розстріляні фактично класики українського живопису – Михайло Бойчук, Василь Сильвестров, Микола Івасюк, Іван Падалка,  Василь Седляр, Софія Неліпінська-Бойчук, Іван Липківський та ін.

Завідуючий відділом  туристично-краєзнавчої та інформаційної роботи Кіровоградського обласного музею Олег Юрченко розповів:

--Просто  дивина, що значній частині репресованих творів таки вдалося вижити. Адже  навіть на ранній стадії потрапляння у спецфонд з ними поводилися, як з приреченими, вносячи нашвидкуруч в інвентарні книги. Лише завдяки частково збереженим актам прийому  через роки вдалося їх ідентифікувати. Зберігалися такі картини у спеціально відведеному приміщенні – своєрідній камері смертників для творів живопису, куди мали доступ тільки директор та головний зберігач. Їх мали повністю знищити, але завадила війна. Частину картин евакуювали в Росію, іншу вивезли в Німеччину. Але й тому, що залишились у 50-их роках знову загрожувало тотальне знищення. І тільки завдяки відданості мистецтву музейних працівників вони вижили.

На початку 90-их розпочався процес ідентифікації, атрибуції, реставрації заборонених картин. Тодішній секретний фонд державного українського музею (нині Національний художній музей України) формувався у кінці 30-их років за рахунок вивезених полотен з музеїв Києва, Полтави, Харкова, Одеси. У 1998 році відбулася перша виставка зі спецфонду, яка викликала широкий резонанс.

Нинішній генеральний директор Національного художнього музею Юлія Литвинець перейнялася темою репресованого мистецтва і стала куратором проекту «Спецфонд 1937-1939 з колекції НХМУ». Така виставка відбулася у Києві, тепер вона завітала і до нашого міста.


Переглядаючи її, створюється дивне враження: за що могли репресувати ці картини? На більшості з них --  реалії радянського будівництва з усіма атрибутами тодішнього суспільного ладу.  Деякі виконані не у стилі соціалістичного реалізму, що, очевидно, й стало причиною їх арешту. Олег Юрченко припускає, що автори заборонених картин, прославляючи радянську дійсність,робили це у оригінальній манері і з’являлась фактично карикатура на тодішнє життя. Науковий співробітник обласного художнього музею Микола Правда  вважає, що причиною потрапляння у спецфонд могла бути не лише «неправильність» самої картини, а й занадто вільна як на той час поведінка художника. що дозволив собі зайвий коментар чи нерегламентовану критику. До спецфондів потрапляли не лише твори відомих репресованих або звинувачених у формалізмі чи націоналізмі художників, а й картини, які колись десь не сподобались пильнувальникам системи. Сам факт потрапляння до спецфонду якоїсь із робіт митця підрізав йому крила, садовив на гачок страху  перед можливим арештом.

Так сталося з невеличкою картиною художника-мультиплікатора Євгена Горбача «Сталевари»(вона демонструється на виставці), яка потрапила у спецфонд і  автор якої  через страх і осторогу так і не зміг себе повністю реалізувати. Про це розповіла донька художника Маріанна Дорошенко.

Хоча, придивившись, можна зауважити і  зрозумілі, як на той час, причини для репресій. Наприклад, портрет академіка  М.Ф. Біляшівського роботи Михайла Козика не міг демонструватися, бо й сам академік був репресований і знищений Радянською владою. Привертають увагу також великі полотна Василя Чалієнка  «Антирелігійний карнавал» та  Ісаака Бродського «Суд селян-батраків». Це сюжетні полотна, які через роки й десятиліття можуть служити документальним свідченням тієї епохи. Виконані талановито, яскраво, вони значною мірою передають її трагізм і справді деяку карикатурність.

Нинішня виставка – ще один крок до усвідомлення  та осмислення міфів і реалій радянсько-комуністичного «раю», який трансформувався нині у «рускій мір».

На знімках: під час відкриття виставки – художник Андрій Хворост та мистецтвознавець Броніслав Куманський; картина «Антирелігійний карнавал»; картина «Суд селян-батраків»

Світлана Орел, Кропивницький

17.12.2017 11:30
Про це попередає прес-служба УДСНС у Кiровоградськiй областi, передає «Акула». Сьогодi, 17 грудня у пiвденних, схiдних та Днiпропетровськiй областях мiсцями сильний дощ, в Одеськiй,...
17.12.2017 09:00
Починаючи з п'ятницi, 15 грудня, в роботi олександрiйської полiцiї вiдбулися змiни при викликах на "102". Про це  повiдомляє "Моя  Олександрiя", посилаючись на  iнформацiю...
16.12.2017 18:19
Сьогодні, 16 грудня, у приміщені театру танцю "В гостях у казки" відбулись урочистості з нагоди святкування дня створення селища Нового.Привітати присутніх з ювілеєм прийшли  міський голова...
16.12.2017 17:29
Сьогодні, 16 грудня, у приміщенні Центральноукраїнського державного педагогічного університету відбувся конкурс "Кращий студент Кропивницького".В рамках вищезгаданого конкурсу змагались між собою...
16.12.2017 12:41
У 2017 роцi проект голови облдержадмiнiстрацiї Сергiя Кузьменка «Здоров’я наших дiтей» реалiзовували на рiвнi мiст i районiв Кiровоградщини. Про це повiдомляє прес-служба Кiровоградської ОДА,...