При в’їзді в місто Керч з боку багатостраждальної поромної переправи з’явилися дивні стоппери (наземні рекламні щити у формі літери «л»). На одному з них напис «Крым, это Россия». За правилами російської граматики текст слід розуміти як звернення РФ до Криму. Типу «Алло, Крым, это Россия, ты все еще веришь в мост через пролив?». Якщо ж хотілося  переконати тих, хто в’їздить на півострів, що він є територією Росії, то замість коми мало би бути тире. Промовистий факт! Він в черговий раз засвідчує: «кримнаші» лише для проформи боролися за російську мову, якої доладно не знають, насправді ж їх цікавили тільки російська халява.

Також помилка могла статися й тому, що у автора напису тремтіла рука від  малювання брехні. Адже, нагадали кримчани на сайті kerch.fm, «весь мир знает, что Крым – это оккупированная территория УКРАИНЫ». А спостережливі уточнили: «можно и без надписи, по убогому ржавому щитку понять, что Россия. Зря краску перевели». Або ще крутіше: «Без транспарантов, заходишь в магаз, смотришь на цены и понимаешь в какой ты ж… (стране)».

Щоб подорожні міцніше засвоїли, в якій вони… торбі, наступний щит просить пожертвувати на спорудження меморіалу на знак возз’єднання Криму з Росією. «Вот интересно, если завтра Китай отожмёт Сибирь и Дальний Восток, ватники тоже назовут это воссоединением?»

А може благання подати на меморіал – то є кармічний знак? Бо теоретично меморіал – це архітектурно-скульптурний комплекс на згадку про когось чи щось. А практично – це завжди згадка про померлих, загиблих, закатованих, згадка про битви,  репресії, епідемії, стихійні лиха з великою кількістю жертв. Тобто напис щодо «возз’єднувального» меморіалу – пророчий ?

Сніжана Казимирова