Минуло більше
півроку як , пенсіонерка Голуб Т.П. ,
яка все життя пропрацювала на підприємстві, та її онук Голуб С.С, якому
двадцять років і попереду ще багато треба працювати, звернулися до влади надати
земельні ділянки у власність для ведення
особистого селянського господарства. Прохання виклали так , як передбачає
закон, з доданням необхідних паперів.
Розпочали з Межирічківської сільської ради, на території якої проживають. Отримали відповідь від сільського
голови Бабія С.П., що він сьогодні земельними ділянками вже не розпоряджається. Далі пішли до
Райдержадміністрації з тим же проханням. Отримали від районного керівника
Ярового О.В. таку саму відповідь.
Заразом зайшли у відділ Держземагенства в Голованівському районі, щоб вияснити, хто все таки розпоряджається сільськими землями.Начальник цього
підрозділу Рибак І.Ф. направив їх в область.
Отже, висилають заяви з необхідними паперами, як передбачає Земельний
Кодекс, вже до Кіровоградського Держземагенства. Відповідь чекали довго, а
коли отримали, то так само довго не могли зрозуміти в чому її суть. В ній було
згадано багато статей, розділів, пунктів і підпунктів Земельного Кодексу. Вони були змушені перечитувати і перечитувати
Земельний кодекс, щоб нарешті зрозуміти, що їм треба звернутися в сільську раду.
Коло замкнулось. Ідуть знову до сільського голови Бабія С.П. На цей раз він був
трохи балакучішим і пояснив, що сьогодні
дають землю тільки лікарям, вчителям, іншим
працівникам соцсфери і
малозабезпеченим та соціально не захищеним громадянам. Далі по ходу розмови
вияснилося, що вчителі, лікарі та інші
працівники соцсфери в нашому селі вже
отримали ділянки ще в 2002 році. А от від малозабезпечених і такої незрозумілої
категорії, як соціально незахищених
громадян, заяви на отримання земельних
ділянок безоплатно у власність не надходило.
Можливо бабці з онуком треба було почекати поки зовсім зубожіють і
дістануть статус малозабезпечених, але вони не стали. Натомість почали
наполегливо виясняти з різних джерел, кому ж все таки надають сьогодні землю. І вияснили
цікаву річ. Виявляється, що більше десяти громадян які зверталися в Держземагенство Кіровоградської області і з заявами після них, вже отримали дозволи на
виготовлення проектів землеустрою на ділянки , що знаходяться на території
сільської ради Межирічки. Вияснилося
також що ці громадяни не вчителі , не лікарі
, не чорнобильці і не інші працівники соцсфери,а соціально
захищенні і достатньо забезпеченні. Голуби, як виборці свого сільського голови, не відмовили собі в бажанні поставити
запитання С.П.Бабію – в чому ж річ, що
це за такий розподіл землі і по яким
критеріям? У відповідь була тиша. Правда, трохи оговтавшись, розвів руками і відповів, що вільної землі не-ма-є.
З аналогічним питанням звернулись до начальника
Кіровоградського Держземагенства Куценка
А.С. – відповіді не отримали. А от І.Ф.
Рибак був оригінальнішим , він відповів на запитання, про позачергово забезпечених
ділянками , теж запитанням – хто
вам сказав?А хто ж дасть
відповідь - кому роздали земельні ділянки Межирічки, які мали надаватися в першу
чергу жителям села? І
хто буде за цей безлад відповідати? Хто розірве це коло по якому проганяють
більшість селян ? Складається враження, що сьогодні земля розбазарюється – роздається
за хабарі, по знайомству,родичам , друзям
і кумам знахабнілих керівників району , села, а можливо і області.
Підстав так думати в громади більш ніж достатньо. Отже пенсіонерці з онуком за відповідями довелося
звернутися в прокуратуру області.
Тепер їм залишається чекати і сподіватися, що згодом вони будуть і сіяти і
жати.
Голуб
Інеса Дмитрівна
с. Межирічка, Голованівський
район, Кіровогадська область
