19 травня 2013 року у Кіровограді на Фортечних Валах біля пам’ятного Хреста відбулася поминальна панахида та мітинг у День пам’яті жертв політичних репресій, який відзначається в Україні щорічно у третю неділю травня. Передувала цим заходам Скорботна хода, в якій узяли участь прихильники і члени обласних організацій політичних партій ВО «Свобода», УДАР та «Батьківщина», члени обласного Товариства політв’язнів та репресованих, громадськість міста. Хода пройшла від пам’ятника Богданові Хмельницькому вулицями Преображенська, Велика Перспективна до Фортечних Валів. Учасники Ходи поклали квіти до пам’ятного каменя, встановленого на честь загиблих у сталінських і радянських таборах та катівнях, вшанували хвилиною мовчання усіх жертв політичних репресій. Священники українських церков відслужили поминальну панахиду. Звертаючись до присутніх, голова Кіровоградської міської організації ВО «Свобода» Сергій Запорожан відзначив: « Біда прийшла у наш дім сьогодні. Допоки ми - патріоти, демократи, націоналісти – тішилися з того, що Українська держава існує, вистояла, здобула міжнародне визнання, допоки ми поширювали правдиві знання про нашу історію, відроджували культуру, до влади в Україні дорвалося організоване злочинне угруповання під назвою Партія регіонів та їх вірний сателіт – Комуністична партія регіонів. Саме так охрестив їх народ за злочинну по формі і антиукраїнську та антидержавну по суті політику, яку вони реалізують через уряд Азарова, «Беркути», податкові органи, місцеві адміністрації та, що найприкріше, підконтрольні ЗМІ. Будучи абсолютно безпомічними у проголошеній Януковичем політиці «покращення життя вже сьогодні» для мільйонів простих українців, вони взялися з упертістю хижого звіра покращувати золотими унітазами Межигір’я Януковича, дерибанити державні кошти і майно між членами Сім’ї Януковича та наближених олігархів. Життєве кредо нинішньої влади – красти, красти і ще раз красти. А що не вдається вкрасти, те – відібрати.Ось чому, по суті, Партія регіонів та комуністи – це не політичні партії у їх класичному розумінні, а саме організовані злочинні угруповання, по-народному – бандити!
І ось тут, не маючи чим крити свої злочини, вони кинули у суспільство найнебезпечнішу маячню – про нібито відроджений в Україні фашизм, з яким необхідно боротися усім миром.Як боролися з так званим фашизмом у Кіровограді кілька днів тому, ви бачили і читали. Людей у робочий час, як мовчазне бидло, зігнали під палюче сонце на площу Кірова і понад годину втовкмачували в голови, що ВО «Свобода» -- то є фашисти сьогодення. А вони – бандити, крадії і злодії з Партії регіонів та Комуністичної партії регіонів – антифашисти!Ось так брудно можна маніпулювати людською свідомістю. Дедалі частіше представники нинішньої влади – нелюстрована верхівка колишньої КПСС та їхні молодші, проте не менш вгодовані нащадки кажуть, що є якісь "фашисти", які нібито хочуть "дестабілізувати" ситуацію в країні і зупинити так зване "покращення". Крім того, вони вигадують всілякі нові та згадують старі заїжджені твердження про "фашистів": начебто є хтось, хто ділить Україну "на сорти", ці ж вигадані "вороги" не пускають Україну в Європу, а ще "вороги" (все в стилі лєніна-сталіна) – ненавидять і утискають когось за мовними, культурними, расовими, національними ознаками, і (о, жах!) піддають сумнівам "вєлікую пабєду" одного окупанта над іншим та мають нахабність вшановувати пам'ять загиблих, а не вітати моложавих чекістських відставників.
Воістину, в Україні через відсутність люстрації та докорінних змін є безліч випадків неприродних перекручень понять і просто порушень логічного стану речей. Саме щодо нинішньої вакханалії, яку розводить окупаційний режим, можна точно застосувати фразу Вінстона Черчилля: "У майбутньому також будуть фашисти, але називатимуть вони себе антифашистами". Нині повсюдно в Україні партія, яка узурпувала усю владу в державі, знищила права і свободи, а значить і демократію, займається перманентним пошуком у суспільстві ворогів, розвиває культ особи свого "двічі несудимого" лідера, який за сумісництвом обіймає найвищу державну посаду в країні, та партія, яка без огляду об'єднала свої структурні органи із державними органами, затвердила насилля і терор з метою знищення та придушення політичного опору та політичних опонентів особисто – ця політ сила проводить "антифашистські" мітинги. Мітинги, на які примусово, під страхом звільнення з роботи та виключення з навчальних закладів збирають працівників бюджетної галузі, студентів і школярів, або добровільно (проте за оплату) набирають "професійних мітингувальників" (прапоротримачів), безхатченків і спортсменів (у народі їх називають "рексами"). Також на замовлення влади невідомі бойовики намагаються залякувати націоналістів у Києві, нападаючи на них зі спини, а бойовики у формі нападають на депутатів обласної ради в Тернополі. Крім того, 18 травня, у день, коли в Києві має відбутись акція опозиції, зокрема і ВО "Свобода", ця партія-влада вводить у Київ внутрішні війська. Попри те, що все це є безпосередніми ознаками тоталітаризму, а у розумінні неосталінців – фашизму, команда Януковича все одно не соромиться проводити в областях показні мітинги, які чомусь називаються "антифашистськими".
Розповідаючи байки про стабільність і "пакращєння", ті облудники намагаються довести людям, що насправді у країні все добре, економіка росте, політика міцніє, всі радіють. Стабільно порушуючи закони і нехтуючи усім, що заважає розкрадати країну, вони кажуть, що революція – це погано, нав'язують хибну думку, що "революція – це юрба п'яних матросів", розбиті вітрини, пограбовані будинки, палаючі автомобілі, хаос і руйнація. Проте всі чесні українці давно розуміють, що революція – це насамперед докорінні суспільні зміни, що мають на меті створити таку систему, яка б забезпечувала максимальний рівень достатку для громадян і розвиток держави. Тим новоявленим "фашистським антифашистам", звісно, потрібна лише "стабільність" – за якою можна було би спокійно збагачувати родинні бюджети і будувати "неосовок". І саме тому вони так не хочуть революції, якої прагнуть українці.
З огляду на те, що фашисти сьогодення – тобто всі, хто є представником чинної антиукраїнської, олігархічно-кримінальної влади – тягнуть українців до абсолютно антинаціональної, соціально несправедливої, неоколоніальної держави з монопартійною, тоталітарною системою управління, українці просто зобов'язані перед собою та прийдешніми поколіннями знести цей фашистський режим Януковича і назавжди усунути від влади неосталіністських реваншистів. Цього вимагає від нас пам'ять про мільйони невинних жертв комунізму-сталінізму та нацизму, яких ми поминаємо у ці травневі дні.»
