Поодинокі компанії студентів та закохані парочки, що виявили бажання «відпочити культурно», із відерцем попкорну під пахвою, сьогодні зранку «динамить» сторож «Зоряного». На вхідних дверях улюбленого кінотеатру кіровоградців висить об’ява про безстрокове припинення роботи закладу, нижче ще одна – про розгляд заявок щодо оренди його фойє та кафетерію.
З’ясувати, що й до чого, і чи є на це якась рада, «Акула» вирішила безпосередньо у адміністрації «Зоряного» – спочатку дзвінком (не відповіли), потім і наживо. Півгодини чекання, доки хтось із вельможних перетре на зубах усі свіжі плітки із модними фасонами, закінчилась гучною появою директора Тетяни Краснощоченко.
Замість «Добрий день!» нас атакували претензіями у спробах «зробити проблеми», недолугості і ледь не олігофренії, «Бо журналісті йдуть на інтерв’ю, не знаючи нічого про кіно! Ви хоч тумкаєте, як та картинка на екрані показується? Оно прочитайте, тоді з'являйтеся!»
Згадка про проектор, кімнату механіка та плівку жінку, вочевидь, не задовольнила, – спасенна мантра «Журналісти – це проблеми!» повторилася втретє.
Щоправда, поміж залпами гаубіци, нам все-таки виповіли справжню причину закриття закладу. Останнім часом фільми знімають виключно на цифрові камери, відтак, 35-міліметрова плівка відпрацювала своє – у «Зоряного» просто немає обладнання, яке б дозволило відтворювати кінопродукцію такого формату. Чи є ідеї повернути заклад до життя, розпитати не вдалося.
Валентина Головань
