Щоразу, збираючись на сесії міської ради, депутати приймають цілу низку важливих для міста питань. Приймаючи важливі рішення, зокрема, і для місцевого бюджету, частина депутатів уважно слідкує за подіями та приймає виважені рішення, а інші, за лічені секунди до закінчення голосування запитують у «сусіда», яку ж кнопку натиснути… Так, на останній сесії міськради, було прийнято рішення про надання пільги по орендній платі ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА», а саме, зменшення річної орендної плати до 0,5 відсотка, замість існуючих 6 відсотків. В грошовому еквіваленті це становить 330 тис.грн. за квітень-грудень 2012 року. Зауважимо, що на сьогоднішній день борг цього підприємства перед міськрадою сягає майже 6,5 млн.грн. Цікавий той факт, що міська влада, починаючи з 2009 року і до сьогодні, звільняла вищевказане підприємство від орендної плати взагалі, залишаючи за ним лише виплату раніше набутого боргу та ще й без жодних санкцій (згідно договору про реструктуризацію), пояснюючи це «економічною кризою в державі». Крім того, пропозицію депутата Лариси Онул, збільшити запропоновану орендну плату цього підприємства хоча б до 3 відсотків, мер міста Саінсус, навіть не поставив на голосування. Аналізуючи дане рішення, виникає питання: чому міська влада так легко відмовляється від значних надходжень до міського бюджету, приймаючи рішення на користь ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА»? Чиї інтереси захищають керманичі міста?
Всього за це рішення проголосували 41 депутат, 37 з них представляють Партію регіонів, 2 – «Фронт змін» і 2 - позафракційні. Слід зауважити, що чотирьох членів ПР взагалі не було на засіданні міськради, проте їх голоси все ж таки «додавалися» до загального «ЗА». Схоже, що депутати місцевої ради від Партії Регіонів переймають способи голосування своїх колег з Верховної Ради і безперешкодно користуються картками відсутніх депутатів.
Ми вже не вперше спостерігаємо цікавий формат спільного голосування ПР і «Батьківщини» по всіх кадрових питаннях. Підтвердилось це і в рішеннях про призначення заступників мера Володимира Каніщева і Сергія Поліщука, а, також, звільнення Василя Дзядуха. Очевидно, що командний дух провладної партії досить близький «Батьківщині», і «синхронне» голосування двох, здавалось би різних за поглядами партій, вже перетворюється в звичку.
